Консультації для батьків

1. «Як ми розвиваємо дітей фізично?»
2. Психологічні проблеми харчування у дітей.
3. «Як виховати в дитині дбайливість, бережливе ставлення до речей?»
4. «Як поводитися батькам якщо дитина занадто уразлива?»
5. «Чи впливає на інтелектуальний рівень дитини розвиток навичок образотворчої діяльності» (ст. гр).
6. «Як відрізнити наполегливість дитини від її впертості?»
7. «Оздоровлення влітку»

Десять порад батькам

 при організації роботи

з фізичної культури

1. Підтримуйте інтерес дитини до занять фізичною культурою, у жодному разі не проявляйте зневагу до фізичного розвитку, так як приклад дорослих в цьому питанні надзвичайно важливий.

Як ви ставитеся до фізичної культури, так буде ставитися до неї і ваша дитина. Часто дитина живе під вантажем заборон: "не бігай", "не шуми", "не кричи голосно". Обмеження потреби у самовираженні особливо позначається на зниженні самооцінки і активності підростаючої людини.

Ви повинні добре знати потреби і можливості своєї дитини і як можна повніше враховувати їх.

2. Всебічно підтримуйте в своїй дитині високу самооцінку - заохочуйте будь-яке його досягнення, і у відповідь ви отримаєте ще більше зусиль.

Висока самооцінка - один із потужних стимулів для дитини виконувати будь-яку роботу, будь то домашнє завдання або ранкову гігієнічну гімнастику.

На заняттях фізичною культурою витримуйте єдину лінію поведінки «обох батьків», не допускайте протилежних розпоряджень (мама - "вистачить бігати"; тато – «побігай ще хвилин п'ять»).

Єдина думка батьків сприяє підвищенню інтересу дитини до фізкультурних занять.

3. Спостерігайте за поведінкою і станом своєї дитини під час занять фізичними вправами, спробуйте зрозуміти, чому дитина вередує, не виконує, здавалося б, елементарних розпоряджень батьків, яка причина  її негативних реакцій (втома або якесь приховане бажання - наприклад, дитина хоче швидше закінчити заняття фізкультурою, щоб дивитися цікаву програму). Не шкодуйте часу і уваги на те, щоб встановити з нею душевний контакт.

4. У жодному разі не наполягайте на продовженні тренувального заняття, якщо дитина не хоче займатися. З'ясуйте причину відмови, виправте  її і лише після цього продовжуйте заняття.

5. Не сваріть свою дитину за тимчасові невдачі.

Пам'ятайте: дитина робить тільки перші кроки в невідомому, для неї світі, а тому вона болісно реагує на те, що навколишні вважають її слабкою і невмілою. Дайте дитині зрозуміти, що ви поважаєте її почуття, бажання, думки і рахуєтеся з ними.

6. Визначте індивідуальні пріоритети дитини у виборі фізичних вправ.

Хоча практично всім дітям подобаються рухливі ігри, але деяким з них не вистачає якихось якостей, фізичноїсили.

Не відмовляйте дитині в проханнях купити їй гантелі або навісну перекладину для підтягування (вона хоче наслідувати свого улюбленого героя книги або кінофільму в силі і спритності).

7. Не змінюйте занадто часто набір фізичних вправ, нехай дитина виконує комплекс вправ, що їй подобається, як можна більше, щоб міцно засвоїти вивченi рухи.

8. Вимагайте, щоб дитина, дотримуючись культури  виконання фізичних вправ, не допускала недбалості, виконання абияк, все робила "на відмінно".

9. Не перевантажуйте дитину, враховуйте її вік, настрій, бажання. Не застосовуйте до неї суворих заходів, намагайтеся привчатиїїдо фізичної культури власним прикладом.

10. Пам'ятайте три непорушних правил закону, які повинні супроводжувати вас у вихованні дитини: розумiння, любов i терпiння!!!

Дихальні вправи

Дихальна гімнастикадля діток потрібна для кращого розвитку легенів. Ці вправи дитина повинна виконувати вранці та серед дня. В літній час заняття краще проводити на повітрі. Їх також використовують після ранкової гімнастики та після гімнастики пробудження (денний сон), для встановлення дихання.

Трубач

Сидячи, кисті рук затиснути в трубочку, підняти догори. Повільно видихаючи, голосно промовляти „п-ф-ф-ф”. Повторити 4-5 разів.

Півень

Стати прямо, ноги нарізно, руки опустити. Підняти руки в сторони, а потім плескати ними по стегнах. Видихаючи, промовляти „Ку-ку-рі-ку”. Повторити 5-6 разів.

Летить м’яч

Стоячи, руки з м’ячем підняті вгору. Кинути м’яч від грудей вперед. Промовляти видихаючи „у-х-х-х-х”. Повторити 5-6 разів.

Гуси летять

Повільна ходьба упродовж 1-2 хвилин. Піднімати руки в сторони – вдих, руки вниз – видих, промовляти „г-у-у-у-у”.

Консультація для батьків:

«Фізичні вправи та ваше здоров’я»

Фізичні вправи насамперед необхідні для поліпшення здоров’я. Наприклад, загально визнано важливе значення їх у попередженні відхилень у фізичному розвитку та анатомо-фізіологічних порушень опорно-рухового апарату людини, велика роль у виявленні неспецифічних захворювань дихальної системи, порушення обміну речовин, розладів травлення тощо.

Вони сприяють формуванню дитячого організму, попередженню порушень постави та деформації хребта. У численних дослідженнях у нас та за кордоном встановлено, що діти, які займаються спортом, значно менше хворіють на ангіну, легеневі хвороби, ревматизм, інфекції неспецифічні, артрити тощо, ніж діти, які ним не займаються.

Основним методом застосування фізичної культури є ранкова гігієнічна гімнастика. У зв’язку з цим з кожним роком зростає її роль та значення. Комплекси ранкової гімнастики впливають на окремі частини тіла та на весь організм, ому вони включають вправи для рук, ніг, шиї, тулуба: розвивають силу, швидкість, витривалість, гнучкість, координацію рухів.

Гімнастичні вправи для загального розвитку, у тому числі із предметами (палицею, скакалкою, гантелями, м’ячами тощо), є ефективним засобом зміцнення або утримання функції опорно-рухового апарату і поліпшення постави, збільшення рухомості суглобів. Вони сприятливо впливають на нервову систему, тонізують організм, створюють позитивний емоційний фон, попереджують захворювання. На такій профілактиці треба вчитися. Отже, регулярні заняття ранковою гімнастикою, безперечно корисні, але це нелегка справа, до якої слід серйозно поставитися і психологічно підготуватися.

Таким чином, у проблемі «ранкова гігієнічна гімнастика сучасної людини» багато взаємозв’язаних впливових факторів. І їх потрібно враховувати як в організації, так і в методиці проведення такого важливого оздоровчого заходу.

Поради батькам :

• Щоденно виконуйте разом з дитиною ранкову гімнастику, виходьте на прогулянки;
• Разом з дитиною здійснюйте пішохідні прогулянки та туристичні походи;
• Залучайте дитину до виконання основних рухів — ходьба, біг, стрибки, вправи з м'ячем, лазіння, повзання...
• Грайте з дитиною в рухливі та спортивні ігри;
• Беріть участь разом з дитиною у проведенні спортивних свят, розваг, що організовуються дошкільним закладом;
• Катайтеся разом з дитиною на велосипеді, роликах, грайте у бадмінтон, теніс, футбол, стрибайте на скакалці.

Дошкільний вік є вирішальним у формуванні фундаменту фізичного та психічного здоров’я, адже відбувається інтенсивний розвиток органів та становлення функціональних систем організму, закладаються основні риси особистості, формується характер, ставлення до себе та оточуючих.

Одним із пріоритетних напрямків освітнього процесу нашого дошкільного навчального закладу є оздоровлення та фізичне виховання дітей. Воно спрямоване на охорону та зміцнення здоров’я, підвищення опірності й захисних сил дитячого організму, поліпшення його працездатності, на своєчасне формування у малюків життєво важливих рухових умінь та навичок, розвиток фізичних якостей.

Велика увага з раннього віку приділяється формуванню правильної постави, рухових навичок, координації рухів, просторового орієнтування, розвитку фізичних якостей: швидкості, спритності, витривалості, сили та ін.

У нашому садочку ми використовуємо всі форми фізичної роботи:

- ранкова гімнастика;

- фізкультурні заняття

- спортивні розваги та свята;

- рухливі та спортивні ігри;

- прогулянки;

- фізкультурне дозвілля;

- організація самостійної рухової діяльності дітей;

- туризм та багато іншого, що забезпечує повноцінний фізичний розвиток дітей дошкільного віку.

Фізкультурно-оздоровча робота в нашому дошкільному навчальному закладі здійснюється під безпосереднім керівництвом інструктора з фізичної культури й проводиться з урахуванням стану здоров’я, самопочуття, рівня фізичного розвитку та підготовленості дітей.

Повноцінному розв'язанню оздоровчих, освітніх та виховних завдань сприяє комплексне використання як традиційних так, і нетрадиційних організаційних форм, методів фізичного виховання. Основою системи фізичного виховання в ДНЗ залишається руховий режим, а ефективною формою його є фізкультурні заняття.

Я працюю за принципом: “Граючи – оздоровлювати; граючи – виховувати, граючи – розвивати, граючи – навчати”. Кожному заняттю і кожній вправі даю назву, взяту з реального життя, зрозумілу дошкільнятам. Діти швидко входять у пропонований образ і сприймаючи його, старанніше виконують рухи, проявляють волю, терплять утому. При цьому вони ще й отримують велику емоційну насолоду.

Цікаво та творчо проводяться фізкультурні свята, розваги, Дні здоров’я, під час яких дошкільники, педагоги, батьки спільно зміцнюють своє здоров’я, розуміють його цінність, вчаться здоровому способу життя, весело змагаються та перемагають.

З метою впровадження здоров’язберігаючих та здоров’яформуючих технологій  у нашому садочку педагоги використовують нетрадиційні фізкультурно-оздоровчі заходи: музикотерапію, кольоротерапія, дихальну терапію, пальчикову гімнастику, гімнастику для очей, релаксацію, психогімнастику, аеробіку, стретчинг.

В нашому дошкільному навчальному закладі облаштований фізкультурний зал, в якому достатньо спортивного обладнання та інвентарю, нетрадиційного обладнання, виготовленого власними руками педагогів.

Провідною формою роботи з фізичного виховання дітей є пізнавально-розвивальна діяльність фізичного розвитку, яка проводиться згідно з вимогами Базового компонента і Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля».

Практичну роботу з використанням сучасних технологій оздоровлення дітей в процесі різних форм фізичного виховання розпочинаю з визначення структури пізнавально-розвивальної діяльності фізичного розвитку, її змісту та завдань, що мають реалізовуватися в кожній з них. Аналізую роль кожної оздоровчої технології, її вплив на організм дітей, її доцільність та необхідність. Також звертаю увагу на необхідність використання обраної технології в тій чи іншій частині діяльності, до чи після конкретних рухів, а потім планую в комплексі. Наприклад, до вступної частини, коли виконується ходьба, біг, доцільно включити коригувальну гімнастику для профілактики плоскостопості та елементи танців у комплексі з ходьбою й бігом.

Після шикування та перешикування доцільно проводити активний відпочинок, під час якого загадуються загадки, розповідаються вірші, потішки про здоров’я, що емоційно налаштовує дітей на виконання складніших рухових завдань.  Рухи тіла дітей періодично поєдную з рухами пальців рук, ніг наслідуванням елементів дій тварин, птахів, комах тощо. Ці дії супроводжуємо музикою, що сприяє ефективному оздоровленню організму дітей. Також застосовую одну-дві вправи коригувального характеру для профілактики або корекції постави дітей, що запобігає викривленню хребта.

Дуже корисним і цікавим дітям є виконання знайомих вправ під музичний супровід. Це сприяє підвищенню емоційного настрою дітей. А після виконання вправ доцільно зробити масаж стопів ніг, рук, грудей маленькими м’ячами та ін..

Перед виконанням основних рухів пропоную дітям вправи для зміцнення зорових м’язів, що готують до зосередження зору на конкретних рухових завданнях.

Для рухливих ігор доцільно використовувати яскраві іграшки, атрибути, природній матеріал, а після ігор виконати самомасаж цією атрибутикою. Під кінець фізичної діяльності застосовую вправи на розслаблення, з елементами психогімнастики.

Таким чином, особистісно-орієнтований підхід до процесу оздоровлення сприяє створенню сприятливих соціально-психологічних та педагогічних умов для фізичного й інтелектуального розвитку дітей.

Фізкультурно-оздоровча робота вдома

Шановні батьки, піклуючись про фізичний розвиток, оздоровлення та загартовування Вашої дитини вдома, користуйтеся низкою наданих порад:

§    Привчайте дитину до дотримання вдома режиму дня, санітарно-гігієнічних та культурно-гігієнічних вимог.

§    Виконуйте щоденно разом з дитиною ранкову гімнастику, проводьте загартувальні процедури, виходьте на прогулянку.

§    Облаштуйте в квартирі спортивний куточок.

§    Розвивайте в дитини вміння виконувати вправи з основних рухів - вправляйте в ходьбі, бігу, стрибках, повзанні, лазінні, утриманні рівноваги, виконанні вправ із м'ячем.

§    Грайте разом з дитиною в рухливі та спортивні ігри, які сприяють розвитку гнучкості, швидкості, спритності, зокрема на свіжому повітрі.

§    Організовуйте у вихідні дні пішохідні прогулянки, туристичні походи.

§    Катайтеся разом з дитиною на санчатах, ковзанах, лижах, велосипедах, роликах, грайте в бадмінтон, теніс, футбол, баскетбол, хокей, в ігри з м'ячем, стрибайте через скакалку тощо.

§    Плавайте та грайте разом на воді в теплу пору року, а також привчайте дитину приймати літній душ - це сприяє загартовуванню організму та зміцненню нервової системи.

§    Піклуйтеся про забезпечення дитячого організму необхідними вітамінами, зокрема у весняну пору року. Вводьте до щоденного раціону дітей сезонні овочі та фрукти.

§    Беріть участь разом з дитиною у святах, розвагах, Днях здоров'я, які проводять у дитячому садку.

§    Відвідуйте батьківські збори, конференції, лекції з питань фізичного виховання дітей, організовані педагогами дошкільного навчального закладу. Дотримуйтеся наданих під час цих заходів рекомендацій.

Консультація для батьків «Граємо всюди»

Ігри - один із засобів виховання і навчання дітей дошкільного віку. Гра для дошкільників - засіб пізнання навколишнього. У грі дитина розвивається фізично, у неї виховується кмітливість, працьовитість, ініціатива. З допомогою ігор вихователь здійснює сенсорне виховання дітей, розвиває пізнавальні процеси (допитливість, розуміння взаємозв'язку найпростіших явищ тощо). Він використовує гру як засіб розвитку мислення, мови, уяви, пам'яті, розширення і закріплення уявлень про навколишнє життя. Враховуючи, що гра є провідною діяльністю дітей дошкільного віку, то в дитячому садку гру можна використовувати в освітній діяльності, в ході режимних моментів, в самостійній діяльності дітей. А як використовувати ігри в домашніх умовах?

«Ігри на кухні»

Використовуючи гру при організації повсякденних домашніх справ можна навчити малюка багато чого корисного і цікавого. Н-р, при приготуванні обіду можна на кухні пограти з дитиною в такі ігри:

«Їстівне-неїстівне».

Мета: розвиток уваги, пам'яті, розширення словникового запасу.

Правила гри: Дорослий називає різні предмети (н-р, картопля, ніж, виделка, торт, каструля і т. п.) дитина в свою чергу повинна відповідати «їстівне» або «неїстівне». Потім можна помінятися ролями.

Відгадуємо «Смачні» загадки.

«Колір, форма, розмір»

Мета: розвиток пам'яті, мислення, уваги, логіки.

Правила гри: Батько пропонує дитині назвати продукти (предмети на кухні) певного кольору, форми, розміру.

«Відгадай»

Мета: формувати вміння думати і аналізувати, збагачувати мову, розвиватитворче мислення, уяву, пам'ять.

Правила гри: Запропонуйте дитині відгадати предмет, описуваний вами, на задану тему. Потім хай спробує описати предмет дитина, а ви відгадуєте!

«Хто більше»

Мета: розвиток уваги, пам'яті, розширення словникового запасу.

Правила гри: Спільно з дитиною виберіть тему гру (н-р: «Посуд») і по черзі називаєте посуд. Хто більше назвав, той і виграв!

«Назви лагідно»

Мета: формування навичок словотворення.

Правила гри: Батько називає будь-яке слово, а дитина повинна назвати його ласкаво, н-р, моркву-морковочка, тарілка-тарілочка і т.д.

«Обзывалки»

Мета: розвиток мовлення, пам'яті, уваги, почуття гумору.

Правила гри: Спільно з дитиною вибираєте тему гри, н-р, фрукти. І по черзі «ображаєте» один одного фруктами! (Ти - яблуко!, А ти - ананас! А ти - банан! Тощо)

Завдання на розвиток дрібної моторики:

1. розсортувати білу і червону квасолю;

2. викласти з квасолі яку-небудь фігуру, цифру, букву, слово...;

3. в мішечок покласти крупу (рис/гречка/горох) і дрібні іграшки з кіндер-сюрпризу. Вгадати на дотик знайдений в мішечку предмет;

4. порахувати скільки столових (чайних) ложок, н-р, рису увійде в чашку, банку...

Дитина дуже рада хвилинам, подарованим їй батьками в грі. Спілкування в грі не буває безплідно для малюка. Чим більше випадає дорогих хвилин у товаристві близьких йому людей, тим більше взаємини, загальних інтересів, любові між ними в подальшому.

Фантазуйте і грайте на здоров'я!

Покарання для дитини

    Не поспішайте покарати. Намагайтеся впливати на дитину проханнями (які, звичайно, відповідають її вікові та можливостям). Це найефективніший спосіб щось пояснити. Вдаватися до покарань варто лише в крайньому разі. Покарання має відповідати вчинку, і дитина повинна розуміти, за що її карають. Надмірне покарання може негативно позначитися на психічному та фізичному здоров'ї дитини. Тож перш ніж вдатися до такої виховної міри впливу, зважте сто разів усі за та проти. Зробити правильний вибір вам допоможе ця пам'ятка.Покарання — серйозний замах на фізичне та психічне здоров'я дитини.Навіть якщо дитина завинила, не забирайте в неї подарунків, які вона перед тим отримала. Не залишайте її без похвали чи винагороди, що вона їх заслужила вже після того, як завинила.

Не карайте дитину із запізненням. Краще вже не карати зовсім, адже запізніле покарання не дає малюкові змоги виправитися.Не нагадуйте дитині про її "старі гріхи". Не заважайте їй "починати життя спочатку". Покараний — вибачений. Інцидент вичерпано!

Незалежно від ступеня провини та повноти усвідомлення дитиною своєї помилки, вона не повинна сприймати покарання як свідчення переваги вашої сили над її слабкістю, як приниження її гідності. Дитина має боятися не покарання, а того, що вас засмутить її вчинок, вашого розпачу через необхідність вдаватися до такого виховного заходу. Шведську дитячу письменницю Астрід Ліндгрен завжди непокоїло жорстоке ставлення батьків до своїх дітей. "Скільки дітей отримали свої перші уроки насильства від тих, кого любили, — від власних батьків — і потім понесли цю "мудрість" далі, передаючи її з покоління в покоління!" — писала письменниця. На підтвердження того, що покарання — надзвичайно важкий іспит для дитини, Астрід Ліндгрен розповіла досить повчальну історію, почуту від однієї жінки. "Колись люди вважали, що виховання без різки неможливе. Сама жінка в це не дуже й вірила. Проте одного разу її маленький син добряче завинив. І їй тоді здалося, що він заслуговує на покарання. Жінка наказала хлоп'яті піти й самому зірвати різку. Той пішов і його довго не було. Нарешті він повернувся весь у сльозах і сказав: "Різки я не знайшов, але ось тобі камінь, який ти можеш у мене кинути". Мати розплакалася, бо раптом побачила всю ситуацію очима дитини. Хлопчик, мабуть, розмірковував: "Якщо мати хоче зробити мені боляче, для цього підійде й звичайний камінь". Жінка поклала той камінець на кухонну поличку, де він і лишався багато років по тому як вічне нагадування про обіцянку, яку дала тоді жінка сама собі: "Жодного насильства!"Так, дорослі мають забути про насильство щодо дітей. Жорстокі методи виховання принижують особисту гідність малих, призводять до серйозних психологічних стресів. А сучасному малюкові і так доводиться жити в умовах підвищеного стресу. Батьки зазвичай не зважають на відмінність між тим, як вони сприймають світ, та як його сприймає дитина. Вони практично пригнічують її зайвою інформацією та непосильними для неї емоційними і фізичними навантаженнями. Усе це не минає для дитини безслідно: в сучасних малят з'являються такі "дорослі" захворювання, як безсоння, виразка, коліт, мігрень. Є над чим замислитися, чи не так?
     Причиною неадекватної поведінки дитини, психічних розладів можуть стати навіть щоденні побутові розмови батьків з малюком. Адже більшість дорослих часто зовсім не зважає на дрібні зауваження та вирази, які зазвичай використовують у своєму мовленні, спілкуючись з дитиною. А саме ці "дрібниці" інколи дуже сильно впливають на дитину і здатні сформувати в неї стійкий негативізм щодо батьків. 

  «Поради щодо адаптації дитини до ДНЗ»

Шановні батьки!

Усвідомте, що Ваше власне хвилювання передається дитині. Щоб запобігти цьому, заздалегідь познайомтесь з вихователями та особливостями організації життя в групі.

Дайте дитині позитивну перспективу: розкажіть, що в дитячому садку багато іграшок, діток і їй там буде добре, цікаво, весело.

Підпорядкуйте домашній режим режиму роботи дитячого садка, особливо дотримуйтесь часу вкладання спати і періодів харчування.

Навчіть дитину елементарним навичкам самообслуговування.

Подбайте пор психічне і фізичне здоров’я дитини.

Повідомте вихователів про звички  та вподобання вашого малюка, про особливості здоров’я та поведінки.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

Здоров’я дитини – у ваших руках

Усім відомо, що немає в людини більшої цінності, як здоров’я. З давніх – давен відоме гасло: «Твоє здоров’я – у твоїх руках». Але для того, щоб навчитися берегти здоров’я, потрібно багато знати про самих себе, про стан свого організму. Слово «здоров’я» супроводжує дитину від її народження. Навіть не знаючи, що воно означає, будь – який малюк скаже: «Я здоровий, якщо не хворію». І це вже є відповіддю.
    Формування, збереження і зміцнення здоров’я дітей – одна з актуальних проблем нашого суспільства.
    На сьогодні батьків та педагогів передусім турбує питання, як зміцнити здоров’я дітей.
    Потік різноманітної інформації і практичних порад надто великий і часто – густо безрезультатний, оскільки, крім думок, потрібні реальні дії, щоденна кропітка праця батьків, вихователів і самих дітей, спрямована на зміцнення здоров’я. Численними дослідженнями вчених (О. Аксьонової, Є. Арніна, Є. Вавілової, В. Сухарьова та ін..) установлено беззаперечний вплив рухів на здоров’я дитини. Активна рухова діяльність сприяє активізації всіх головних функцій організму: дихальної, серцево – судинної, нервової тощо. М’язова діяльність забезпечує обмін речовин в організмі, а розвиток апарату поліпшує координацію рухів, формування правильної постави. Кістки малюків міцніють і швидко ростуть завдовжки і завширшки. Міцнішають зв’язки. Мускулатура тулуба, спини, живота, рук, ніг утворює міцний м’язовий корсет, який забезпечує дитині струнку поставу.
    Різноманітні рухи позитивно впливають на формування та удосконалення всіх органів і систем. Зважаючи на те, що органи та фізіологічні системи дошкільнят ще не такі досконалі і морфолого-фізіологічно зрілі, як у дорослих, і мають певні анатомо–фізіологічні особливості, можна стверджувати, що для дитячого організму рухи і рухова діяльність – основа успішного розвитку.
    Здатність протистояти хворобам, пристосовуватися до навколишнього середовища, схильність до самозбереження, саморозвитку також входить у поняття «здоров’я». Воно є комплексною категорією, яка відображає адаптаційні резерви організму у взаємовідносинах із навколишнім середовищем. Отже, у дошкільному віці дитина розуміє поняття «здоров’я» так:
    усвідомлює свій фізичний і психологічний стан, піклується про нього, вміє доглядати за своїм тілом, володіє певними навичками.
    Важливу роль у формуванні, збереженні, зміцненні та відновленні здоров’я дитини відіграє правильно організований розпорядок дня як ціннісний засіб фізичного виховання.
    Відомо, що для організації і проведення різних видів діяльності у дошкільних навчальних закладах необхідна гнучка, розвивальна система освітнього процесу, основою якої є збалансований режим організації життєдіяльності дитини.
    Організація життєдіяльності передбачає врахування специфіки роботи навчального закладу, віку працездатності дітей. Раціональний зміст діяльності є одним з ефективних засобів профілактики захворювань й оздоровлення дитини. Надзвичайно важливо, щоб усі режимні моменти здійснювалися послідовно в один і той самий час.
    Щоб забезпечити фізичний розвиток дитини, доцільно враховувати прийоми, що стимулюють відновлення працездатності дитячого організму. Корисні вмивання, обтирання окремих частин тіла холодною водою, дихальні вправи, фізкультхвилинки тощо.
    Вид загартування добирається для кожної дитини індивідуально Загартування триває цілий рік, а розпочинається влітку. Форми і методи загартування є різні: традиційні і нетрадиційні.
    Традиційні за гартувальні процедури:
1. Повітряні: повітряні ванни в русі; сон на свіжому повітрі.
2. Сонячні: діти лягають на простирадла, застелені на піску.
3. Водні: обтирання; обливання; купання.
   
    Нетрадиційні методи оздоровлення – це завжди цікаві й оригінальні фізичні вправи, ігри. Змагання, під час яких діти залюбки і вчаться, і рухаються. Саме завдяки таким видам роботи процес всебічного виховання дошкільнят буде дуже ефективним.
    Хороший апетит, глибокий сон, життєрадісний настрій дитини, а також поліпшення її здоров’я і фізичного розвитку – цьому сприяє позитивний вплив загартувальних процедур. Роботу потрібно здійснювати не лише з дітьми, а й з батьками. Довести їм, що загартування для дитини дуже корисне.

Карта досягнень дошкільника в розвитку рухової сфери

3-4 роки. Малюк вміє:

* стояти з заплющеними очима (15 сек): стопа по прямій лінії, носок лівої ноги примикає до п’яти правої;
* пройти по гімнастичній лаві;
* присісти 6 разів підряд в рухливому темпі;
* перестрибнути з місця через перешкоду (висота 5 см);
* малюк вміє підкидати та ловити м’яча двома руками (3-4 рази підряд).

4-5 років. Дитина вміє:

* стояти на одній нозі з відкритими очима (15 сек);
* переступати через рейки гімнастичної драбини (висота від підлоги 20 см);
* робити вправу «велосипед»;
* підлізати під резинку боком не торкаючись підлоги руками (резинка на рівні 50 см від підлоги);
* дитина вміє відбивати м’яча від землі однією рукою 5 разів підряд.

5-6 років. Дитині під силу:

* стояти на одній нозі з закритими очима (15 сек);
* пройти по лаві, переступити м’яч;
* нахилятися тулубом вперед, 6 разів підряд (з положення лежачи на спині);
* бігати з подоланням перешкод; оббігати кеглі пролізати в обруч, перестрибувати через перешкоди;
* дитині під силу відбити м’яча від землі однією рукою 10 разів підряд 

СИСТЕМА ЗАГАРТУВАННЯ МАЛЯТ У ДИТЯЧОМУ
САДКУ ТА В СІМ'Ї

       Провітрювання кімнат звичайно здійснюється через 1,5-2 години холодної пори року протягом 15-20 хвилин. Теплої пори року діти навчаються, граються при відчинених кватирках, фрамугах.
         Протягове провітрювання (за відсутності дітей) здійснюється двічі-тричі на день і триває від 10 до 13 хвилин.
         Супутній провітрюванню захід: вологе прибирання помешкання.
       Прогулянка на свіжому повітрі. Оптимально — тричі на день (але не менше двох — до та після денного сну). Влітку та навесні корисно до 5 хвилин прогуляти дітей під мокрими після дощу деревами, взимку — під засніженими.
        Супутні заходи: ігри, праця у природі, самостійна рухова діяльність, колективне виконання загальнорозвивальних вправ, рухливих ігор.
       Денний сон при відчинених вікнах, фрамугах (по змозі — у спальних мішках на відкритих, не опалюваних взимку верандах) — за режимом відповідно віковій категорії.
        Миття рук, умивання, промивання носа водою — 5-7 хвилин у режимі дня.
        Промивання носа, полоскання горла відварами лікарських трав — для дітей від 4 до 7 років. Тривалість 1 хвилина, періодичність — залежно від вказівок медпрацівника.
       Супутній захід: точковий масаж обличчя.
       Ходьба босоніж по землі, вологому піску, траві,калюжах (улітку), снігу (узимку за умови відповідної підготовки дитини). Цілорічно у приміщенні ходьба по вологих килимках, просочених розчином морської солі, йоду, відварами лікарських рослин. Залежно від різновиду, температури повітря, місця проведення тощо процедура триває від 1 до 10 хвилин.
       Супутній захід: вправи для профілактики плоскостопості, ходьба по килимках з каштанами, горохом, по ребристій дошці, масажних гумових килимках.
        Повітряні ванни. Приймаються в процесі ранкової гімнастики (улітку на вулиці), після денного сну, під час фізкультурного заняття. Температура повітря від +21°С до +15°С. Тривалість 2-10 хвилин узимку і до 30 хвилин улітку. Коли дуже тепло, дошкільнята можуть бавитися весь день у самих трусиках та легеньких маєчках.
       Супутні заходи: легкий самомасаж — погладжування кистей рук, помацування шкіри на руках, грудях, животі, розтирання тіла коловими рухами.
        Обливання ніг прийнятне для дітей віком від двох років. Рекомендується взимку після денного сну, а теплої пори року — перед денним сном. Тривалість від 20 до 40 сек. (з поступовим наростанням). Температура води від +20°С до + 18°С. Для загартованих дітей можливе зниження температури. При обливанні ніг водою контрастних температур початкова температура +36°С, кінцева +25°С.
         Супутні заходи: потупування ногами, згинання і розгинання пальців.
         Вологе обтирання тіла рукавичкою або рушничком (тканину краще просочити відваром м'яти, ромашки, чебрецю, любистку). Для дітей від 3 років і більше. Проводиться щодня після ранкової гімнастики або денного сну. Тривалість від 50 сек. до 1 хвилини. Температура води від +34°С до +23°С (з поступовим пониженням).
        Супутні заходи: різноманітні рухи руками, повороти, нахили тулуба.
        Обливання тіла (по можливості — душ — від 2 років). Бажано щодня після ранкової гімнастики або денного сну. Тривалість 15-35 сек. Температура +35°С. Залежно від віку дитини і ступеня загартованості організму можливе зниження температури до +1°С.
         Купання у відкритих водоймах — для дітей від 3 років улітку. Купатися можна щодня з 10-ї ранку до опівдня і з 15-ї до 17-ї години. Тривалість водної процедури 3-Ю хвилин (залежно від віку дітей). Температура води не нижча +22°С, повітря до +26°С.
         Супутній захід: рухи для навчання плавання, рухливі ігри у воді. 
        Сонячні ванни. Приймати бажано від 3 років під час прогулянки, на пляжі. Тривалість нарощується від 3-4 хвилин до 15 хвилин. 
       Супутні заходи: рухливі ігри, ігри з піском та водою.
 

                                                                          ГАРТУЄМО ТІЛО І ДУХ

Добір різноманітних цікавих ігрових та доступних фізичних вправ, використання сюжетних, ігрових дій, як відомо, сприяє розвитку інтересу

дошкільнят до руху. Але така робота ефективна за певних умов. Насамперед, використання імітаційних, мімічних та пантомімічних вправ, елементів танцювальних рухів, вправ гімнастики у-шу, вправ під музичний супровід тощо.

Домінантні заняття традиційно складаються із загальнорозвивальних вправ, рухливих ігор, долання смуги перешкод тощо. До цього комплексу долучаються сюжетно-рольові заняття, сюжетно-імітаційні комплекси ранкової гімнастки.

З метою реалізації виховних завдань та формування досконалих фізичних якостей у дітей можуть бути використані такі педагогічні технології:

♦ ускладнення вивчених рухів різновидами рухових дій (ходьба по лаві з м'ячем у руках, з мішечком з піском на голові, ходьба з пластичними чи ритмічними рухами рук тощо);

♦ збільшення кількості рухів у процесі кожного наступного повтору, збільшення відстані розбігу під час стрибків у довжину (висоту) чи з розбігу або з місця, подовження дистанції стрибків з просуванням уперед;

♦ постійне регулювання видозміни темпу виконання рухів;

♦ урізноманітнення рухів (наприклад, стрибки: з просуванням уперед на двох ногах; у парах; через шнури, покладеш на підлогу; з обруча в обруч; через невисокі предмети; по дошці, покладеній на підлогу; по похилій дошці тощо)

На тому, яке значення мають рухливі ігри, не будемо зупинятися докладно. Ця тема постійно висвітлюється у «Дошкільному вихованні».

Чималі резерви можливостей морально-вольового виховання дітей містять способи їх організації під час виконання рухів. Так, змінний спосіб та колове тренування спонукають малят виконувати рухові дії у безперервному режимі з одночасною взаємодією 5—8 рухів. Після виконання 4-5 рухів вихователь індивідуально вказує на допущені помилки, пропонує дітям виправити їх, виявити наполегливість.

Формування деяких рухових навичок у дошкільнят (стрибки у довжину, у висоту тощо) пов'язане з дещо ризиковими діями. Тому дитину треба переконати, що ті чи інші перешкоди вона зможе подолати.

На третьому етапі формування рухових умінь та навичок позитивний ефект дає багаторазове повторення рухових дій "у режимі ризику". Ця технологія включає наступні прийоми: практична допомога дитині, страховка, приклад, вправнішого товариша, схвалення, заохочення дітей до сміливіших дій.

Використання цих прийомів дає можливість діяти впевнено, долаючи, почуття страху.

Одним з найважливіших завдань є виховання у дітей доброзичливого, чуйного ставлення до однолітків під час виконання рухів.

Розроблена нами методика передбачає такі дії:

♦ включення до фізкультурного заняття, ранкової гімнастики, спортивних свят, гімнастичних та танцювальних вправ, які виконуються у парах, трійках, вчотирьох. Як-от: парна ходьба, біг, стрибки у довжину з місця, метання предметів у ціль, на дальність, лазіння по гімнастичній драбині;

♦ використання підстраховки — діти з високим рівнем рухової підготовленості допомагають дітям менш підготовленим;

♦ доброзичлива практична допомога дошкільнят один одному під час виконання важких елементів рухів (наприклад, стрибок у висоту, стрибок у довжину з розбігу);

♦ підтримка один одного під час рухливих ігор, допомога товаришам, які спіткнулися, впали;

♦ позитивна оцінка рухової діяльності товариша наприкінці заняття;

♦ прояви чуйності до фізично слабших підлітків.

Розроблена технологія виховання у дітей морально-вольових рис характеру та почуттів емпатії не вичерпує всієї проблеми організації навчально-виховного процесу, але представляє реальну можливість виховання у дошкільників добрих почуттів, формування рішучості, сміливості, волі.

Для реалізації оздоровчого процесу під час фізкультурних занять, ранкової гімнастики, рухливих ігор пропонуються:

♦ дихальні вправи (вправи зі звуконаслідуванням);

♦ використання елементів точкового масажу, який діти можуть виконувати самостійно;



♦ вправи для розслаблення м'язів тіла (релаксації) під тиху, спокійну мелодію;

♦ вправи для розвитку дрібних м'язів рук, ніг.

Для заспокоєння нервової системи, корекції зору належить використовувати шити, посібники зеленого кольору.

У вступній та заключній частині різних занять корисна ходьба по вологих килимках (взимку), по росяній траві улітку, по тугих каштанах (цілорічно для профілактики).

Також у комплекс загальнорозвивальних вправ обов'язково включаються рухи для профілактики вад постави.

Система загального загартування дітей в дитсадку та сім'ї наведена у додатку.

Оздоровчий ефект педагогічного процесу з фізичного виховання великою мірою обумовлює реалізація принципів доступності та індивідуалізації. Нагадаємо, що фізичні вправи можуть негативно вплинути на життєво важливі функції організму, якщо фізичне навантаження перевищуватиме можливості дитини же враховуватиме її анатомо-фізіологічні особливості дитини. При цьому помірне збільшення навантажень у доступних для кожної дитини межах викликає сприятливі зміни в організмі, зміцнює його.

З метою реалізації означеного принципу необхідно дотримуватися таких правил навчання;

♦ від відомого до невідомого руху;

♦ від простого до складного;

♦ від легкого до важкого.

Знання індивідуальних показників фізичного розвитку кожної дитини допомагає педагогам знайти правильний шлях до забезпечення оптимального впливу на стан здоров'я вихованців.

Поради по загартуванню

      Навіщо потрібне загартовування

Незагартовані діти менш витривалі, легко застуджуються і часто хворіють. Під впливом загартовуванняполіпшується діяльність імунної системи організму дитини, підвищується стійкість до застудних та інфекційниххвороб.Загартовування організму насамперед необхідно сприймати як комплекс заходів.Розрізняють загальні й спеціальні гартувальні заходи. Загальними є правильний режим дня, раціональне збалансоване харчування, що відповідає віку дитини, щоденні прогулянки, сон на свіжому повітрі, відповідний одяг, повітряний і температурний режим приміщення, регулярне провітрювання приміщень. До спеціальних гартувальних заходів належать дозовані сонячні ванни, гімнастичні вправи, повітряні й водні процедури, плавання.

Як правильно загартовувати дитину:

загартовування починати і в подальшому проводити, якщо дитина здорова;

поступово збільшувати навантаження на дитячий організм;

гартувальні процедури проводити систематично;

у разі вибору методу загартовування враховувати вік та індивідуальні особливості дитини;

починати загартовування можна в будь-яку пору року, але найліпше, коли тепло (в холодну пору року загартовування буде менш ефективним; подовжувати тривалість процедур треба поступово);

загартовування проводити, якщо в дитини добрий настрій, інакше процедури не принесуть користі;

відновлювати заняття після перерви, якщо дозволяє лікар, треба з початкових навантажень (але збільшувати навантаження можна швидше).

Побут і режим дитини теж сприяють загартуванню

Побутові умови безпосередньо впливають на стан здоров'я дитини, тому вони також належать до загальних гартувальних заходів. Отже, дитяча кімната має бути завжди чистою, не захаращеною, слід регулярно проводити її вологе прибирання при відчиненій кватирці. Ліжко та письмовий стіл дитини потрібно розмістити так, щоб вони добре освітлювалися. У квартирі, де мешкає дитина, не можна курити.

Слід чітко визначити години сну, занять, вживання їжі, прогулянок та ігор на свіжому повітрі, гартувальних і спортивних заходів. Від режиму можна відступати лише у разі хвороби дитини. Нераціонально організований режим дня негативно впливає на стан нервової та імунної систем дитини.

Влітку діти мають проводити якомога більше часу на свіжому повітрі, тому доцільно вивезти їх за місто, у сільську місцевість.

Загартовуванню і зміцненню здоров'я дітей дошкільного та шкільного віку сприяють правильноорганізовані пішохідні прогулянки в поле, ліс, парк, сквер. Для дошкільнят прогулянки в один кінець мають тривати 15-20 хвилин, для середньої групи дитсадка - 20-25 хвилин, а старшої - 30-40 хвилин. Через кожні 10 хвилин треба зупинятися для відпочинку на 2-3 хвилини.

Важливою складовою загартовування є неспецифічні водні процедури: гігієнічні ванни, миття рук, ніг,умивання.

Дітям після 6 місяців можна обмивати обличчя, шию і верхню частину грудної клітки водою температури 36 градусів за Цельсієм. Під час наступних процедур температуру води поступово знижувати до кімнатної. Після вмивання дитину розтирають махровим рушником до легкого почервоніння шкіри. На ніч дітей вмивають водою, теплішою на 2 градуси.

Дітей після 2-3-річного віку вмивають водою кімнатної температури, поступово знижуючи її до 16-18 градусів.

Усі ці засоби зміцнюють здоров'я дітей і готують їх до загартовування природними чинниками: сонцем, повітрям і водою.

Повітряні ванни - приємно і корисно

Загартовування повітрям - найпростіший, найдоступніший та універсальний метод. Його можна застосовувати протягом усього року. Повітряні процедури добре впливають на організм дитини, зміцнюють нервову систему, поліпшують діяльність серцево-судинної і дихальної систем, травного тракту.

Загартовування дітей повітрям треба починати в закритому приміщенні, ліпше всього під час ранкової гімнастики. Перед процедурою приміщення потрібно добре провітрити. Згодом під час приймання повітряної ванни кватирка може бути весь час відчиненою.

Перші повітряні ванни тривалістю 4-5 хвилин приймають один раз на день (уранці). Незабаром їх можна приймати вранці і ввечері, а згодом і тричі на день.

Перші процедури слід приймати в трусах, майці, шкарпетках і капцях за температури повітря в кімнаті 18-20 градусів. Через 2-3 тижні - лише в трусах і капцях, а надалі - тільки в трусах, босоніж. Температуру повітря в кімнаті треба поступово знижувати, а тривалість процедури подовжувати.

Приймати повітряні ванни на свіжому повітрі починайте в теплу пору року в тіні. Температура має бути не нижчою 20-22 градусів, у тиху погоду або у разі слабкого вітру. Тривалість першої повітряної ванни - 5 хвилин, з кожним днем її поступово треба збільшувати, доводячи до кількох годин.

Повітряні процедури - це перший крок до загартовування дітей. Через 1-2 місяці можна переходити до водних процедур.

Прохолодна вода зцілює тіло і душу

Цілюща сила води відома людям з давніх-давен. Ще стародавні греки вважали, що вода вимиває всі душевні страждання.

Основним чинником загартовування дітей водою є її температура, а не тривалість процедури. Що холодніша вода, то коротшим має бути сеанс загартовування.

Важливо дотримуватися поступовості, знижуючи температуру води, а також враховувати індивідуальні особливості дитини: вік, реакцію організму тощо.

Щоб отримати добрий результат, водні процедури треба проводити, коли дитина зігріється, бо охолоджена шкіра не дає належної реакції і замість зігрівання може настати ще більше охолодження.

Перші водні процедури рекомендують проводити за температури повітря не нижчої 22 градусів, уранці, відразу після сну або ранкової гімнастики, коли шкіра рівномірно зігріта.

Водні процедури ввечері перед сном збуджують нервову систему, дитина стає дратівливою, довго не може заснути.

            Вологі обтирання

Цю процедуру можна робити дітям, починаючи з 3-4 місяців, але попередньо порадившися з лікарем. Спочатку підготуйте шкіру дитини: щоранку розтирайте руки й ноги сухою фланеллю до рожевого кольору. І лише через 1,5-2 тижні можна перейти до обтирань.

М'якою вологою тканиною спочатку обтирають руки, потім груди, живіт, спину, сідниці, ноги. Зволожену частину тіла відразу ж витирають махровим рушником до легкого почервоніння шкіри. Все тіло, крім частини, що в цей момент обтирають, прикрийте ковдрою, щоб не застудити малюка. Тривалість процедури - до 5 хвилин.

Влітку дітей можна обтирати водою температури 34-33 градуси, а в холодні місяці - 35-36. Через кожні 5-7 днів температуру води можна знижувати на 1 градус, доводячи її до 28-30 градусів. Для старших дітей вода може бути 20-22 градуси і нижче, залежно від самопочуття дитини.

Водні обтирання треба робити щодня, по можливості без перерв, тоді вони дають користь.

          Обливання водою і душ

після курсу холодних обтирань можна перейти до обливання. Початкова температура води залежить від віку дитини: 9-12 місяців - 35-28 градусів улітку, 36-30 узимку, 1-3 роки - відповідно 33-24 і 34-28 градусів. Після процедури дитину насухо витерти рушником.

Якщо у дітей, які часто хворіють, спостерігаються позитивні результати від вологих обтирань, їх можна обливати водою, на 1-2 градуси вищою, ніж для обтирань.

Обливання краще проводити у закритому приміщенні за температури повітря 22-25 градусів. Улітку можна робити це на відкритому повітрі за температури 22 градуси в безвітряну погоду або в захищеному від вітру місці.

Також дуже дієвою гартувальною процедурою є душ. Він спричиняє значну місцеву і загальну реакцію організму, тому перш ніж приступати до загартування дітей під душем, треба порадитися з педіатром. Рекомендують холодний душ дітям після 1,5-річного віку. Особливо корисний він кволим малюкам, з поганим апетитом.

Температура води для цієї процедури така сама, як для загальних обливань. Для дітей з підвищеною збудливістю застосовуйте теплішу воду. Тривалість процедури - до 2 хвилин. Приймати душ краще вранці відразу після пробудження. Обливання і душ влітку можна застосовувати після сонячної ванни на свіжому повітрі.

Методична робота

Розвиток активного мовлення дітей раннього  віку .

До 1,5 року мовлення дитини розвивається досить повільно. У цей період вона засвоює від ЗО-40 до 100 слів і вживає їх дуже рідко. Значно ініціативнішою дитина стає після того, як їй виповниться 1,5 року. Вона не лише вимагає називати предмети, а сама пробує вимовляти слова, якими ці предмети називають. Усе це помітно підвищує темп розвитку її мовлення: до кінця 2-го року життя вона використовує до 300 слів, 3-го - до 1500.

Розвиток словника дитини є процесом нерівномірного накопичення різних слів. Слів-предметів у неї завжди більше, ніж слів-дій; слів-відношень більше, ніж слів-ознак. У словнику дітей 3-го року життя переважають іменники, які позначають засоби пересування, предмети побуту, об'єкти живої природи. Пасивний словник переважає активний в 1,2-1,3 раза.

На 3-му році життя у малюка зростає інтерес до мови людей, які його оточують, особливо, якщо вона спрямована на нього. Словник дітей містить усі частини мови. Більшість його становлять іменники (до 60%), дієслова (приблизно 27%), прикметники (10-12%).

Мовлення малюка на перших порах є автономним - мало подібним до мовлення дорослого, оскільки вія вживає слова, якими дорослі не користуються. Ці слова ("ам-ам", "ав-ав", "ням-ням", "бека") дорослі (мама, няня)спе-ціально придумують для дітей, вважаючи, що вони більш доступні дітям. Крім того, дитина викривляє у своєму мовленні слова дорослого, адже в неї ще недостатньо розвинені фонематичний слух, звукова артикуляція, через що вона мимоволі змінює звукову форму слова: молоко вимовляє "моко", голова - "гова" тощо. Здебільшого дитина вимовляє наголошений і перший склади, через що спотворюється звуковий склад середини слова.

За правильного мовного виховання, коли дорослі вимагають чіткої вимови слів, виправляють її, автономне мовлення швидко зникає. Якщо дорослі підтримують автономне мовлення, воно може зберігатися довго, затримуючи становлення правильного.

У ранньому дитинстві відбувається засвоєння граматичної будови рідної мови. Спочатку (приблизно до 1-го року 10-ти місяців) діти обмежуються реченнями, які складаються з одного, пізніше з двох слів, що не змінюються за родами і відмінками. Кожне таке слово-речення може мати кілька різних значень: коли малюк вимовляє слово " мама", це може означати "мамо, візьми мене на руки", "мамо, Я хочу гуляти" і багато іншого. Пізніше мовлення дитини починає набувати зв'язного характеру і виражає найпростіші відношення між предметами. Оволодівши під час предметної діяльності способами використання предметів, діти починають вловлювати і використовувати граматичні форми, за допомогою яких ці способи можна позначити. Так, засвоївши використання висловлювань "забив молотком", "узяв совочком", дитина вловлює, що закінчення "ом" має знаряддєвий зміст, і починає застосовувати його до нових предметів-знарядь ("ножом", "ложком", "лопатком"). Під впливом дорослих такі неправомірні перенесення зникають. До 3-х років дитина оволодіває використанням багатьох відмінкових закінчень.

Удосконалюється у ранньому віці і звуковий склад мови: використання різноманітних звуків мови (фонематичний слух), формування правильної звуковимови. Спершу дитина вловлює загальну ритмічно-мелодійну структуру слова або фрази, а наприкінці 2-го - на 3-му році життя правильно вимовляє звуки. Тому мова дорослих, які спілкуються з нею, повинна бути правильною, з вимовлянням звуків, розміреним темпом.

На перших порах розвитку мовлення дитини є ситуативним, пов'язаним зі спільною з дорослими та однолітками практичною діяльністю. Часто воно розгортається у формі діалогу, який сприяє розвитку соціальних відносин дитини. За допомогою діалогу діти залучають одне одного до гри, заняття, встановлюють між собою контакт. Деякі з них не вміють підтримувати розмову однолітка або дорослого, тому необхідно залучати дитину до таких ігор, у яких ролі вимагають розмовляти, а теми розмов підказує ігрова ситуація, вивчати маленькі сценки з казок.

У ранньому віці виникає й описове мовлення дитини, що пов'язано з розширенням кола її спілкування, уявлень, підвищенням її самостійності. Ситуативне, згорнуте мовлення (жести, міміка) вже не може забезпечити всіх потреб дитини, наприклад, коли вона намагається розповісти про невідомі для вихователя події. Тому суперечність між потребою у спілкуванні, взаєморозумінні та обмеженістю засобів для цього зумовлює виникнення описового, розгорнутого мовлення. Його формування відбувається за участю дорослого, який ознайомлює дитину з прикладами, еталонами такого мовлення (казки, розповіді).

Активне мовлення на 3-му році життя нагадує мовлення дошкільника. Відбувається подальше оволодіння граматичною будовою мови. Діти вживають багатослівні і складні підрядні речення, майбутній час дієслів, прикметники, сполучники, прийменники, починають помічати неправильну вимову окремих слів, іноді відмінкових закінчень. Поступово мова стає основним засобом спілкування дитини з дорослими та однолітками. її активний словник збагачується за актуальної потреби висловлюватись, належної уваги дорослих до запитань, розгорнутих відповідей на них. Мовні вправляння під час виконання різнопланових завдань сприяють налагодженню стосунків дорослого і дитини у процесі спілкування.

Отже, оволодіння мовленням має важливе значення для різних сторін психічного розвитку дитини. У процесі мовлення відбувається передавання дитині суспільного досвіду, керівництво її діяльністю з боку дорослих. Під впливом мовлення перебудовуються психічні процеси дитини.

Профілактика інфекційних захворювань у дітей

Інфекційні хвороби є невід'ємною частиною нашого життя, протягом всієї історії існування людства вони формувалися, змінювалися і змінювалися разом з ним. Одні захворювання і збудники інфекцій змінювалися іншими, поряд з чим виникали нові проблеми їх профілактики. На даний момент ризик зараження різними інфекційними захворювання залишається досить високим, а поширення хвороби деколи приймає глобальні масштаби, тому на сьогоднішній день проблема проведення профілактичних заходів захворювань як і раніше актуальна. 
Профілактика інфекційних захворювань в цілому являє собою ряд заходів, спрямованих на зниження факторів ризику або запобігання захворювання населення різними хворобами і підтримання високого рівня здоров'я населення. 

Найбільш сприйнятливим і відкритим для різних вірусів та інфекцій є дитячий організм в силу ще не достатньо розвиненого імунітету і низької опірності організму вірусно-мікробним атак. Найчастіше піддаються впливу інфекцій дихальна і травна системи дитини. При цьому чим молодша дитина, тим більше ризик зараження або розвитку різних ускладнень хвороби. 

Профілактика інфекційних захворювань у дітей ділиться на два виду: специфічну і неспецифічну. 

Специфічна профілактика , що передбачає проведення спеціальних медичних заходів, буває двох видів: 
- пасивна , тобто профілактика захворювань шляхом введення в організм вже готових імунних сироваток, глобулінів та інших спеціальних компонентів, що підвищують захисні сили організму; 
- активна, тобто профілактика захворювань шляхом стимуляції вироблення в організмі імунних тіл шляхом введення вакцини. 

В даний час профілактичні щеплення або імунопрофілактика є основним способом запобігання різних інфекційних захворювань у дітей. Але в той же час щеплення є предметом безперервних суперечок, як серед медиків, так і серед батьків. Головною причиною суперечок є можливі ускладнення після проведення вакцинації у дітей. 

Імунопрофілактика у нашій країні регулюється законом «Про імунопрофілактики інфекційних захворювань», прийнятим у 1998 році. Закон передбачає проведення безкоштовної вакцинації дітей відповідно до затвердженого календаря щеплень на добровільній основі. За своє здоров'я і здоров'я своїх дітей несуть відповідальність батьки, які мають право відязикатися від проведення профілактичних щеплень. 

загрузка...

Природно, не існує абсолютно безпечних вакцин. Будь-яке втручання в наш організм несе певні наслідки або відповідні реакції. Однак ці реакції вважаються нормальними, якщо вони спостерігаються у більшості щеплених і з певним сталістю після проведення тієї чи іншої вакцини. Такі реакція можуть бути місцевими, що проявляються у вигляді почервоніння, ущільнення або хворобливості місця введення вакцини, або загальними, які характеризуються загальним погіршенням самопочуття, появі головного болю, нездужання, підвищення температури тіла. Такі реакції проходять протягом 1-4 днів. 

Однак в окремих випадках реакція на щеплення може відрізнятися від інших і тоді мова заходить про поствакцинальному ускладнення у щепленого дитини. Причиною може послужити як особливості окремого організму, так і порушення техніки проведення щеплення. Тому, щоб уникнути ускладнень після проведення вакцинації, необхідно звернути увагу на ряд умов: 

- перед проведенням щеплення дитину повинен оглянути лікар, щоб виключити наявність нежитю, висипу, температури та інших ознак хвороб; 
- якщо у дитини є схильність до алергічних реакцій необхідно за 1-2 дні до і після щеплення приймати антигістамінні препарати, однак призначати їх повинен лікар; 
- необхідно дотримуватися графік проведення щеплень та інтервалів між вакцинами. 

Дуже важливим також є дотримання правил транспортування вакцин і температурного режиму їх зберігання, а також дотримання правильної техніки проведення щеплень. 

Ставлення до щеплень та імунопрофілактики в цілому є справою індивідуальною, і кожна окрема сім'я має право вирішувати, чи робити щеплення своїм дітям чи ні. Однак слід знати, що від деяких хвороб, таких як, наприклад, кір, краснуха, поліомієліт такий же дієвого захисту ще не придумано. 

Незалежно від ставлення до вакцинації існують деякі правила проведення неспецифічної профілактики інфекційних захворювань у дітей. 

Головним правилом профілактики різних захворювань є дотримання особистої гігієни . З самого дитинства треба привчати дитину мити руки перед їжею і після туалету, мати особисте рушник і зубну щітку. Необхідно проводити загартовування дитини, частіше бувати на свіжому повітрі, правильно харчуватися і стежити за фізичним розвитком дитини. Всі ці заходи значно підвищують шанси дитячого організму при боротьбі з вірусами і мікробами. 

Необхідно ретельно стежити за чистотою в приміщеннях, де перебувають діти, контролювати температуру, як можна частіше провітрюючи приміщення. Самою оптимальною температурою для дітей є 18-20°C, а духота і сухе повітря лише сприяють розмноженню вірусів. 

Для профілактики захворювань шлунково-кишкового тракту не рекомендується використовувати сиру воду з-під крана, краще подбати про наявність в будинку кип'яченою або покупної води, яка буде зберігатися у надійно закритою посуді. Овочі та фрукти перед вживанням необхідно ретельно мити, а краще навіть обдавати окропом. 

Запорукою дитячого здоров'я в дитячому віці є грудне вигодовування, тому необхідно як можна довше підтримувати лактацію. Крім того, доведено, що діти на природному вигодовуванні і надалі мають більш сильну опірність інфекціям, чим діти-ті, хто на штучному, так як разом з материнським молоком вони отримали і антитіла, що перешкоджають розвитку багатьох інфекційних захворювань.

Завдання ДНЗ і сімї у вихованні безпеки – поводження у життєвому середовищі.

         Керуючись документами, що регламентують діяльність ДНЗ (Закони України «Про дошкільну освіту», «Про охорону дитинства», «Про попередження насильства в сім’ї», Конвенція ООН «Про права дитини»),  треба зазначити: провідним завданням сучасної системи освіти є виховання дитини в дусі відповідного ставлення до власного здоров’я, безпеки життя, здоров’я оточуючих як найвищої індивідуальності та суспільної цінності.

         Охорона життя дитини є пріоритетним завданням системи дошкільної освіти, реалізація якого сприяє збереженню та зміцненню здоров’я малюків, дає поштовх до його формування та відновлення. Саме у цьому віці у дитини формуються основи здорового способу життя, норми безпечної поведінки.

         Безпека життєдіяльності дитини – це формування у неї свідомого ставлення до збереження особистого життя здоров’я шляхом надання теоретичних знань, практичних умінь, вправляння у практичних ситуаціях.

Отже, освітній процес у ДНЗ повинен бути зорієнтований на формування безпечної поведінки дошкільнят у дозвіллі, серед людей, предметів природи, що на сучасному етапі є дуже актуальним.

         Актуальність проблеми полягає у тому, що згідно з дослідженнями психолого-педагогічної науки пізнання дитиною навколишнього світу починається зі сприймання предметного середовища. Малюк тягнеться до предметів, речей, що оточують його, але в цьому може приховуватися небезпека для його здоров’я і навіть життя. Зважаючи на те, що з кожним роком збільшується кількість травмованих дітей унаслідок несформованих навичок користування предметами, речами, поведінки з незнайомими людьми, у природному довкіллі та в різних ситуаціях, постала потреба у системній роботі з дошкільнятами, щоб виробити в їхній свідомості стереотипи щодо безпеки у життєвому середовищі.

         Одним із пріоритетних завдань є збереження та зміцнення фізичного і психічного здоров’я вихованців. Шляхи реалізації цього завдання  повинні обиратися у системі та послідовно, відповідно до отриманих раніше результатів роботи у русі формування у дошкільників основ безпеки життєдіяльності (ОБЖД), шляхом формування свідомого ставлення до збереження власного життя та здоров’я; шляхом вправляння у практичних ситуаціях. Головним документом, яким керується педагогічний колектив, є Закон України «Про дошкільну освіту», де зазначено:

    «Дошкільний навчальний заклад:

·        створює безпечні та нешкідливі умови розвитку, виховання та нешкідливі умови розвитку, виховання та навчання дітей;

·        формує у дітей гігієнічні навички та основи здорового способу життя, норми безпечної поведінки».

Причини травм, що трапляються серед дітей, настільки різноманітні, що протидіяти їх виникненню складніше, ніж інфекційним хворобам. Тому після першого етапу роботи стало зрозуміло, що основна увага у профілактиці безпеки життєдіяльності дитини має спрямовуватися на виховну роботу, під час якої діти здобувають спеціальні знання, передають життєвий досвід. Ця робота має проводитись спільними зусиллями педагогів, медичного персоналу та батьків. Діти мають опанувати певні знання, уміння, навички, сформовані переконання, що потрібні кожній людині для збереження життя та здоров’я, а також мають бути підготовлені до дій у небезпечних ситуаціях.

         В організації навчально-виховної роботи з питань безпеки життєдіяльності дошкільників можна визначити три основні напрямки:

·        така робота не повинна обмежуватися засвоєнням норм та правил; дітей необхідно навчати обачності, навичок орієнтування і швидкої реакції в екстремальних ситуаціях;

·        максимального ефекту можна досягти, якщо буде прослідковуватися єдина стратегічна лінія у діяльності педагогічного, дитячого та батьківського колективів;

·        слід врахувати деякі принципові аспекти роботи з дітьми, які суттєво відрізняються від аналогічної роботи з дорослими (розповіді, відеофільми про наслідки пожеж, повеней, інших небезпек).

Перевагу в освітньо-виховному процесі  надавати цікавим довірливим бесідам, розмовам, моделюванню та аналізу певних ситуацій, дидактичним та сюжетно-рольовим іграм.

Більше уваги  потрібно приділяти організації різних видів діяльності, спрямованих на набуття певних навичок поведінки, досвіду, самостійного пошуку виходів з непростих ситуацій, навчанню приймати виважені, продумані рішення. Адже все, чого навчають дітей, вони повинні вміти застосовувати в реальному житті, на практиці.

         Щоб здійснювати плідну роботу з дітьми, потрібно систематично проводити роботу з педагогічним колективом та батьками, перед якими стоять три найважливіші завдання:

1. Створити безпечні умови для життєдіяльності дитини;

2. Сформувати в дитини уміння передбачати наслідки своїх вчинків;

3. Виробити в дитини навички практичних дій під час виникнення небезпечної ситуації.

Перш ніж чомусь навчати дошкільників, педагоги повинні самі отримати чіткі знання та оволодіти навичками щодо зазначеного питання. Але головне – донести до свідомості дітей розуміння про цінність, неповторність кожної людини, викликати у них бажання опікуватися власним здоров'ям, бути обачним та цінувати особисту безпеку й життя. Але навчаючи, вихователь перш за все має здійснювати педагогічно-виховну роботу, керуючись наступними захисними принципами:

·        перебування дітей у полі зору дорослих та підтримання контакту з ними – запорука особистої безпеки кожного вихованця;

·        формування у дітей уявлень про існуючу в навколишньому середовищі небезпеку (зокрема, від незнайомців) – основний метод захисту дітей;

·        вироблення і доведення до автоматизму у дітей звички зачиняти двері – засіб особистого захисту вихованців і захисту їхнього житла від злодіїв;

·        виховання і дітей розсудливості та обережності при виборі місць для ігор – запобігання випадкам дитячого травматизму.

Методичні рекомендації з питань безпеки життєдіяльності дошкільнят

Уся робота з навчання дітей безпечної поведінки має проводитися з урахуванням таких головних чинників:

·        Вона не має обмежуватися лише навчанням дітей норм і правил поведінки. Їх необхідно також навчати обачності, уміння орієнтуватися та швидко реагувати в екстремальних ситуаціях.

·        Максимальний ефект досягається, якщо навчально – виховна робота ведеться одночасно за трьома напрямками: дитячий садок – діти – батьки.

·        Слід ураховувати особливості дитячої психіки, її підвищену вразливість. Тому неприпустимим є застосування так званої шокової терапії з акцентуванням на страшних наслідках пожеж, повеней тощо. Такий підхід може травмувати психіку дитини, призвести до стресів, тривог.

·        Важливе значення має і психологічна готовність дітей до сприйняття відповідної інформації про небезпеку та до практичних дій у надзвичайних ситуаціях. Працюючи з дошкільнятами, важливо враховувати властиві їм «вікові» страхи, що спричинені високою емоційністю, малим життєвим досвідом та багатою уявою дітей. Поглиблюючи знання дітей про навколишнє, формується в них готовність до ситуацій, в яких вони можуть опинитися. Якщо життєва ситуація не містить у собі елементів несподіванки і зрозуміла малюкові, безпідставні страхи не виникатимуть.

Організована чи самостійна діяльність дітей шлях до повноцінного художньо – естетичного розвитку дошкільників.

        Основою процесу естетичного виховання є спільна діяльність педагога і дитини, спрямована на розвиток у неї здібностей до сприймання прекрасного, мистецьких цінностей і продуктивної діяльності. Це система цілеспрямованого і послідовного вплив на дитину на основі педагогічних принципів і методів, що реалізується у творчому ставленні до власної життєдіяльності, з урахуванням індивідуальних і психологічних особливостей кожного вихованця. Засоби  естетичного виховання  - це відібрані педагогом і спеціально організовані для виховання дітей предмети і явища навколишньої дійсності.

 - Які на вашу думку предмети і явища належать до засобів  естетичного виховання?

 1. Естетика побуту. Покликана навчити дитину відчувати і розуміти красу життя, виховати в неї прагнення створювати і берегти її. Художнє оформлення дошкільного закладу обумовлюється змістом виховної роботи, повинна бути спрямована на  її художній розвиток. Інтер’єр дитячого садка повинен відповідати не лише  гігієнічним, а й естетичним вимогами. Важливо, щоб його оформлення було стильово витриманим. В оформленні приміщень можна використовувати малюнки дітей, батьків, вихователів.  (Художнє оформлення приміщення ДНЗ та ігрових майданчиків) 

 2. Твори мистецтва, які  використовують   під час навчання та  самостійної діяльності у поєднанні з музичним супроводом. З цією метою підбирають твори   живопису за різними жанрами, графіки (найчастіше це  книжкові ілюстрації), малі форми скульптури,твори декоративно-ужиткового мистецтва (кераміка, народні декоративні вироби та ін). Різноманітні заходи у дитячому садку обов’язково супроводжуються музикою (ранкова гімнастика, дозвілля тощо).

  3. Природа.   Під час екскурсій, спостережень дитина вчиться бачити гармонійність,її  красу , відтворювати свої враження в усній розповіді, малюнках та ін.  Виростаючи серед природи, дитина вчиться бачити гармонійність, красу, багатство барв кожної пори року, відтворювати свої враження в  продуктивній діяльності. Усе це супроводжується розповідями педагога про те, що природа є наймогутнішим і найдосконалішим творцем прекрасного, у ній черпають натхнення живописці, композитори, письменники. В ході організації підготовчої роботи для художньої діяльності дошкільнят  ефективними є екскурсії в природу, адже пережиті дитиною у дошкільному віці враження залишають слід на все життя. В. Сухомлинський радив використовувати природу для виховання у дітей поваги до всього живого, з якої починається повага до людини, інтерес до її життя, гуманізм. Для педагога важливо підібрати такі слова для супроводу спостереження, які відповідали б завданням естетичного виховання.

4. Організована діяльність сприяє формуванню   навичок художньо-творчої діяльності.  Для цього використовують різні види занять, художньо-дидактичні ігри, свята, ранки, екскурсії, прогулянки, перегляди кіно і телепередач, спектаклів тощо.

 5. Самостійна художня діяльність дітей. Є важливим засобом естетичного виховання дошкільників. У процесі художньої діяльності вони реалізують свої творчі задуми, задатки, які згодом можуть розвинутися у здібності до художньої творчості.

-         Дайте визначення самостійної  діяльності.

  Самостійна   діяльність — це специфічна форма організації життєдіяльності дітей, яка розгортається у час, вільний від організованих форм освітньої роботи (в ранкові та вечірні години, на прогулянках, в інші періоди дозвілля), як правило, з ініціативи та за бажанням малюків: діти самі визначають цілі, завдання, засоби і план втілення свого задуму, самостійно контролюють, аналізують і оцінюють його виконання. Самостійна діяльність може носити як індивідуальний, так і груповий (колективний) характер нерідко в ній  інтегруються різні види діяльності. Поєднання різних видів діяльності дає дітям змогу повніше мобілізовувати свій руховий, мовленнєвий, художній та інший досвід. Необхідність вільної діяльності зумовлена природною потребою дошкільників мати можливість усамітнюватись, при цьому мати час, який можна використати  на власний розсуд, залишившись без прямого контролю дорослих, а також самостійно закріпити вже набутий досвід, самоствердитися.

-          Пригадайте, які вам відомі види  самостійної  діяльності дітей?

(зображувальна, художньо-мовленнєва, театрально-ігрова, музична).

Ці види діяльності виконують функцію позитивно-емоційного збагачення, викликають емоції радості, захоплення, натхнення. Художньо-естетична діяльність задовольняє гостру потребу дітей у самовиявленні і є одним із найулюбленіших занять. У цьому виді діяльності дошкільники виявляють високу зацікавленість і, що важливо, невелику стомлюваність.

-         Якими на вашу думку мають бути  прояви  змістовної самостійної діяльності високого рівня  дітей, в яких вміннях вони проявляються?

- самостійно зайняти себе у вільний час різноманітними видами діяльності;

- мотивувати свою діяльність;

- підготувати потрібне для реалізації свого задуму приладдя, іграшки, матеріали;

- об'єднатися з товаришами для спільного виконання задуманого;

- домовитися про розподіл обов'язків чи ролей;

- довести задумане до кінця;

- адекватно оцінити отриманий результат.

 Специфіка цього виду діяльності полягає в тому, що саме під час вправляння в художніх уміннях діти реалізують індивідуальні творчі задуми. Це необхідно враховувати в організації самостійної художньої діяльності дітей.

 Правильно спланувати  самостійну художню діяльность дітей, підготувати необхідні матеріали вихователю допоможуть індивідуальні бесіди з дітьми. Напередодні її проведення дорослий має поцікавитися, чим би хотіла зайнятися завтра кожна дитина. Доцільно використати методичний прийом нагадування (яке чудове свято нещодавно було! Як красиво співали і танцювали діти! А хто не танцював на святі, а хотів би? Хто хотів би заспівати? Або: згадайте діти, в якому музеї ми були? Що вам запам’яталося? Хто хотів би розмалювати глиняні іграшки?) Такий підхід відновлює в пам’яті дітей художні враження, викликає прагнення творити прекрасне.

 Розвиток самостійної художньої діяльності стимулюють такі чинники:

 — процес навчання на заняттях, його розвивальний характер, формування способів самостійних дій;

 — художні враження дітей, що спонукають до подальшого втілення їх у діяльності;

 — педагогічно доцільне естетичне предметне середовище;

 — заохочувальний вплив батьків, які стимулюють творчі пошуки і спроби дітей;

 —  вплив педагога, який ініціює самостійний пошук дітей.

   Створення розвивального простору  сприяє виникненню  самостійної діяльності дошкільників. Для розвитку самостійної художньої діяльності в групі створюють спеціальні зони (центри) з необхідним обладнанням, матеріалами, якими діти можуть вільно користуватися. Педагог при цьому дбає про урізноманітнення діяльності дітей, поєднання різних видів самостійно художньої діяльності. Насичене та раціонально облаштоване предметно-ігрове  розвивальне середовище є не лише фоном для розгортання вільної діяльності дітей, але й стимулом, спонуканням до певних самостійних занять. Приваблюють малюків, підказують їм творчі задуми, допомагають елементарно зорієнтуватись у ситуації вибору й викликають прагнення до змістовної зайнятості такі елементи предметно-ігрового середовища, як: реманент для дитячої праці;приладдя і матеріали для  продуктивних видів діяльності, дизайну;атрибути для творчих ігор. Ці елементи ефективно виконують таку функцію за умови зручного, без скупчення, розміщення у доступних місцях, на достатніх площах. До традиційного обладнання з зображувальної діяльності, які переважно розміщені в куточках СХД доцільним стане виготовлення альбомів зі зразками дитячих робіт  продуктивної діяльності. Їх розгляд наштовхує дитину на вибір тієї чи іншої ідей для створення роботи. Ефективним прийомом організації художньої діяльності є організація виставок дитячих робіт. Оскільки, діти повинні бачити результат своєї праці. А ще виконані роботи стануть мотивом, що спонукає вихованців займатись художньою діяльністю.

-          Які зони, на вашу думку, повинні бути облаштовані поруч з осередком СХД? Чому?

 Найцікавіші задуми вихователя щодо організації естетичного виховання дошкільнят можуть досягти своєї мети за правильного добору і комбінування його методів, які класифікують за різними критеріями:

 — за головною педагогічною метою. До таких методів належать переконання; вправляння у практичних діях, спрямованих на перетворення навколишнього середовища; проблемні ситуації, які спонукають до творчих і практичних дій; спонукання до співпереживання, емоційно-позитивного  

 — за загальною та спеціальною спрямованістю. До цієї групи зараховують загальнопедагогічні та спеціальні методи, добір яких залежить від виду мистецтва, до якого педагог прагне прилучити дітей;

 — методи навчання художній діяльності. Серед них виокремлюють наочні (зразок, показ прийомів виконання дій), словесні (бесіди, інструкції, вказівки, поради, оцінка і самооцінка результатів діяльності дітей);

 — методи розвитку художньо-творчих здібностей дітей. Ґрунтуються вони на виробленні у дітей уміння діяти під час вирішення проблемно-пошукових завдань, у нестандартних ситуаціях.

 Оскільки у дошкільному віці дитина налаштована передусім на гру, необхідно широко використовувати з метою розвитку її творчості різноманітні ігрові прийоми:

 — ігрові ситуації, які допомагають розвинути пізнавально-творчу активність;

 — пісні, загадки, вірші, казки, музичні твори;

 — демонстрування епізодів лялькових спектаклів, які зосереджують увагу, викликають позитивні емоції, інтерес до зображуваного, уяскравлюють, поглиблюють естетичне задоволення, але не впливають на результати роботи;

 — розповіді-малювання з елементами казки; пошукові ситуації; уявні ситуації.

     Характеризуючи значення дитячого досвіду та життєвої компетентності, розвивального простору для виникнення і розгортання самостійної діяльності дошкільників,  не слід забувати про керівництво нею з боку педагогів. Без участі дорослих неможливо забезпечити належний рівень самостійної діяльності дошкільників та домогтися її змістовності. Ось чому вихователь є фактичним керівником самостійної діяльності дітей.

-         Які прийоми керівництва СХД вам відомі?( пряме( безпосереднє) та  непряме (опосередковане).

       Якщо непряме (опосередковане) керівництво самостійною дитячою діяльністю зберігає свою актуальність на всіх етапах дошкільного дитинства, то пряме (безпосереднє) домінує у ранньому та молодшому дошкільному віці. Від педагога вимагається особлива уважність та спостережливість, щоб своєчасно помітити, виявити у процесі самостійної діяльності спеціальні здібності, обдарованість дошкільників та спільно з батьками посприяти їхньому подальшому розвитку. Діти, в яких виявлено певні навички, інтереси до художньо-зображувальної діяльності, утворюють контингент дошкільних закладів художньо-естетичного спрямування, в яких під керівництвом педагогів з художньою освітою функціонують гуртки, студії, творчі майстерні. Залучають до участі у них дітей відповідно до їхніх задатки» та інтересів.  Естетичний розвиток пов’язаний з формуванням усіх граней особистості. У дошкільному віці формуються основи потреб і смаків, народжується любов до мистецтва, заявляють про себе творчі здібності, якими різною мірою наділена кожна дитина. Для їх реалізації необхідне правильно організоване виховання і навчання, яке враховує особливості віку, індивідуальність.

Вправа „Маленька контрольна для дорослих”

Мета: порівняння організованої та самостійної художньої діяльності дошкільників.

1.     Місце діяльності в освітньому процесі.

2.     Тривалість проведення.

3.     Хто ініціатор виникнення діяльності.

4.     Які програмові завдання ставляться до цього виду діяльності.

5.     Чи використовується інтегрований підхід до поєднання видів художньо-естетичного розвитку.

6.     Присутність мотивації.

7.     Які способи організації дітей використовують.

8.     Необхідність створення розвивального середовища.

9.     Чи відбувається чергування видів діяльності.

10.Підготовка необхідного обладнання  для реалізації задуму.

11. Необхідність досвіду у володінні дітьми певними технічними навичками.

12.Взаємодія між дітьми в  процесі художньої діяльності.

13. Прийоми керівництва художньою діяльністю.

14.Чи відбувається розвиток самостійності, творчості у дітей.

15. Присутність оцінно-контрольної діяльності.

Висновок: Організована діяльність  є основою для розгортання на належному змістовому та організаційному рівнях самостійної художньої  діяльності дошкільників. Адо навпаки, неможливо організувати СХД без діяльності, що їй передує, в першу чергу організованої навчальної діяльності.

 Вправа „Дай пораду”

Практика свідчить, що всі види самостійної художньої діяльності  – є улюбленими в більшості дошкільників. Проте нерідко трапляються ситуації, коли за час, відведений для самостійної художньої діяльності, дитина не виявляє бажання займатися жодним з її видів. Пропоную розглянути причини  за яких може виникнути відсутність у дітей бажання займатися художньою діяльністю і дібрати слушну пораду для їх усунення.

 1)коли дитина напередодні мала певний досвід незадоволення своїх потреб у цьому виді діяльності; коли  дитина була незадоволена своєю роботою на фоні робіт інших дітей;

2)коли дитина  не впевнена у своїх можливостях щодо успішного її виконання;якщо дитина з певних причин тривалий час не відвідувала дитячий садок та відстала від інших дітей групи у засвоєнні художніх умінь та навичок;

3)вихователь необережно аналізував роботи цієї дитини, не врахувавши ситуації;перевтома, погане самопочуття дитини, як фізичне, так і психічне, тоді перевага надається грі, адже саме гра оптимізує настрій, загальний стан малюків.

Методикою навчання дітей розповідання за репродукціями картин займалися А.Бородин, Е.Короткова, Є.Тихеєва, Н.Гавриш тощо.

Діти п'яти років мають значний досвід, багатий словник, уміють описувати предмети, іграшки, встановлювати прості причинні зв'язки між предметами та явищами. Від них треба вимагати вміння не тільки розповідати за змістом репродукції, складати описову та сюжетну розповідь, а й виходити за межі зображеного художником, пов'язувати зміст картини із власним досвідом.

У методиці розвитку зв'язного мовлення дошкільників Н.Гавриш виокремлює кілька видів занять зі складання розпові­ді за змістом картини, які подаються за ступенем ускладнення.

1.     Складання розповіді-опису предметної картини.

2.     Складання сюжетної розповіді за змістом картини.

3.     Порівняльний опис двох картин.

4.     Складання розповіді за пейзажною картиною чи натюр­мортом.

Методика проведення кожного із цих видів занять має свою специфіку, проте обов'язковими є структурні частини - органі­зація сприймання, розглядання дітьми творів живопису та на­вчання розповідання за їхнім змістом. Продуктивність другої частини заняття цілком залежить від результативності першої, тобто від того, наскільки ефективно був організований процес сприймання. Отже, щоб правильно керувати розумовою та мов­леннєвою діяльністю дітей на цих заняттях, педагог має оволоді­ти методикою навчання дітей сприймання творів живопису та методикою навчання розповіді за змістом.

Значну роль відіграє підготовка дітей до розгляду й опису­вання картин. Дійовим прийомом є вступне слово педагога пе­ред показом картини або коротка вступна бесіда, в якій доречно дати стислу інформацію про життя і творчість художника - автора картини, про її жанр, а потім актуалізувати знання дітей про пори року, людські взаємини тощо, тобто ті, які налашто­вують на сприймання картини. Звернення до власного досвіду дітей активізують мислительну та мовленнєву діяльність до­шкільнят спонукає їх до прояву ініціативи.

Одне із центральних місць у структурі заняття посідає бесі­да за репродукцією картини, що проводиться після її мовчазного розглядання дітьми, вихователь ставить запитання.

Запитання - майже єдиний методичний прийом, який засто­совують вихователі в першій частині заняття.

Дітям дошкільного віку важко перебувати тривалий час у статичному положенні, як цього вимагає бесіда за запитаннями.

-       Запитання добираються за принципом "Чим більше, тим краще". Важлива не кількість запитань, а їхня різнома­нітність.

-       Переважна більшість запитань є запитаннями про оче­видне, тобто має репродуктивний характер. Надмірне за­хоплення ними гальмує процес мислення, гасить інтерес до твору живопису.

-       Запитання за змістом картини мають збуджувати думку. Дітям хочеться відчувати себе розумними, їм до вподоби усілякі несподіванки, загадки. Саме пошукова діяльність найприродніша для дошкільного віку. Отже, не варто зловживати запитаннями про очевидне. Запитання мають спонукати вихованців шукати відповідь через аналіз по­баченого.

Велике значення необхідно приділяти проблемним запитан­ням, що спонукають до пошуку відповіді на самій репродукції картини, до аналітичних дій, які знаходять вихід у самостій­ному судженні про твір живопису. Розгорнута відповідь стає природнім результатом інтелектуально-мовленнєвої роботи: ди­тина мислить і висловлює свою думку не шаблонно, бо це її власна думка, для формулювання якої вона має сама дібрати мовні засоби.

Вихователь (після моменту мовчазного розглядання кар­тини) не поспішає із запитаннями, даючи малюкам можливість вільно висловити свої враження, думку з приводу зображеного.

Різноманітні ігрові прийоми, емоційно-образні пластичні етюди, творчі завдання тощо допоможуть активізувати процес сприймання, мовлення.

Використання варіантів ігрової вправи допомагає зберегти інтерес до картини (твору живопису), забезпечує умови для іні­ціативи розумових та мовленнєвих дій.

Бесіду зі старшими дошкільниками пропонують починати з аналізу первинної назви чи пошуку більш вдалої, більш точної назви картини. Такий прийом дає змогу зрозуміти, оцінити твір живопису в цілому, щоб перейти до детального його розгляду.

Найскладнішими для дітей є запитання, пов'язані з оцінкою емоційного стану, з описом настрою, особистісних якостей пер­сонажів, що пов'язано з недостатністю в словниковому запасі слів та словосполучень на визначення емоційного стану. Стиму­люючим моментом у цьому разі можуть бути пластичні етюди -дітям пропонують спочатку повторити рухи, міміку, позу героїв твору живопису, спробувати ввійти в їхній стан, а потім розпо­вісти про це.

А.Богуш, Н.Орланова, Н.Зеленко, В.Лихолєтова тощо за­значають, що внесення елементів творчості в розповідь за тво­ром живопису є одним із підготовчих етапів навчання творчого розповідання на словесній основі. А.Богуш наголошує на не­обхідності застосування принципу індивідуального підходу до дітей у навчанні розповіді. Важливо пам'ятати про можливості окремих дітей, варіювати прийоми навчання розповіді, поєд­нувати її із завданням, яке ставиться всім дітям. Так під час складання розповідей дітям важко дається логічний, повний і образний опис зображеного. Опис - один із різновидів усного мовлення.

А.Зрожевська пропонує ввести в практику роботи педагога такі групи методів навчання дошкільнят описового мовлення за творами живопису:

1.     Методи сприймання та осмислення значень в описових словосполученнях та реченнях.

2.     Методи збагачення мовлення словосполученнями та ре­ченнями.

3.     Методи активізації (побудови) дитячих висловлювань.

Провідну роль у навчанні дитини будь-чого відіграє від­повідний зразок для наслідування. У методиці розвитку мовлен­ня дітей провідним прийомом навчання опису та розповідання за твором живопису традиційно вважається зразок розповіді, опису вихователя. У навчанні старших дошкільників зразок ви­користовують лише в поодиноких випадках, коли того вимагає ситуація. У методичній літературі велике значення під час на­вчання дітей розповідання за творами живопису приділяється складанню плану розповіді. Спочатку педагог разом із вихован­цями детально аналізує складений ним план, потім пропонує складати план самостійно, тобто здійснюється поступовий перехід від повного наслідування зразка до усвідомлення або напів­свідомого наслідування алгоритму дій, самостійного складання Розповіді.

Хоча застосування зразка як прийому навчання дошкільнят є логічними, проте вихованці бувають так "прив'язані" до нього, що не можуть обійтися без зразка навіть у старшому дошкіль­ному віці. Тож, з одного боку, зразок як орієнтир відіграє пози­тивну роль, а з другого, надмірне захоплення ним гальмує само­стійність думки й ініціативу дитини.

Не відмовляючись від застосування зразка, Н.Гавриш про­понує використовувати структурно-логічну схему описової та сюжетної розповіді (розроблену Л.Шадріною), супровідне мов­лення і розповідь командами.

Перевага супровідного мовлення полягає в тому, що, неза­лежно від підготовки дитини, рівня розвитку її зв'язного мов­лення, складання розповіді за твором живопису завжди буде позитивним - і це надихає дитину на подальшу роботу.

Важливо, щоб допомога вихователя була лише тлом, з'єд­нувальним ланцюжком, який допомагає поєднати окремі слова у зв'язні речення, судження та не гальмує самостійність дитини.

Розповідання командами - один із найрезультативніших способів навчання дітей розповідання. По-перше, дитина не почувається самотньою. Діти в команду об'єднуються за бажан­ням та особистими симпатіями, що надає впевненості кожному учасникові. По-друге, власна участь кожного члена команди, відповідно, буде меншою, посильною навіть для тих, які не впевнені в собі. По-третє, беруть участь майже всі діти. Жодна команда не повторює повністю своїх попередників, а придумує щось своє.

Ми вважаємо, що саме професіоналізм вихователя, знання методик, використання нових наукових розробок, постійна са­моосвіта та самовдосконалення є головною запорукою розвитку зв'язного мовлення дітей дошкільного віку. Методика навчання складання розповідей за творами живопису постійно збагачуєть­ся новими творчими знахідками педагогів, цікавими методами та прийомами керівництва мовленнєвою діяльністю дітей. Для того щоб твори живопису сприяли розвитку зв'язного мовлення дітей, вихователь повинен знати, які художні картини доцільно використовувати в дошкільному навчальному закладі. Допомо­жуть вихователю в цьому твори живопису, визначені в орієн­товному переліку картин українських художників, запропонова­ному А.Богуш.

На допомогу вихователям пропонуємо праці Н.Лебедєвої, Г.Троян, Р. Чумічової, М.Мацкевич тощо, які є джерелом інформації про видатних художників, ознайомлення дітей із творами живопису, а також містять орієнтовні конспекти занять тощо.

Отже, методикою навчання дітей розповідання за репродук­ціями картин, розвитком зв'язного мовлення займалися та про­довжують займатися багато видатних педагогів і психологів: А.Бородич, Е.Короткова, Є.Тихеєва, Н.Гавриш тощо. Науково обґрунтований зміст методики розвитку зв'язного мовлення за­собами творів живопису є однією з основних умов професійної самоосвіти педагогів ДНЗ.

Розвиток творчих здібностей в образотворчій діяльності (Л.Шульга)

Автор-розробник — Людмила Миколаївна Шульга, вихователь-методист дошкільного навчального закладу № 242 м. Запоріжжя Л.  Вона є автором альтернативної програми «Розвиток творчих здібностей старших дошкільників на заняттях з малювання». Аналіз програми свідчить про те, що питання ознайомлення дітей з візуальним мистецтвом інтегровані з різними розділами програми.

Суть:

Основна ідея — «малювання — діяль­ність, що сприяє появі й розвитку почуттів». Вона полягає в тому, що діти зображають навколишнє тільки після емоційних зустрічей з ним у процесі спостереження, розгляду картин, слухання музики, читання, розповідання.

Головне завдання організації зображу­вальної діяльності — виховання естетичних почуттів, допоміжне — навчання технічним прийомам. Що більше органів чуття беруть участь у сприйманні навколишнього, то повнішими будуть уявлення і глибшим — пізнання.

Щоб краще зрозуміти своїх нових друзів, пише Л.Шульга, проводимо заняття-зустрічі, у процесі яких у дитини формується особливе поетичне став­лення до приладдя художника, яким вона буде користуватися. Їх мета — організувати заці­кавлене спілкування, що допоможе дитині чутливіше реагувати на зовнішній світ, тонше сприймати його. Зустрічі становлять цілий цикл занять.

Розвиток творчих здібностей дошкільників про­довжується на заняттях з малювання, організова­них за методикою «занурення». Близькі за темою і змістом заняття об'єднуються в один цикл (З—4 за­няття). Його завдання — здійснити «занурення» у певну тему. Структура циклу: перше заняття — ознайомлення. Воно має інформаційне й емоційне навантаження. Основна частина присвячена «за­нуренню» в тему і лише невеличка — малюванню, що проводиться у вигляді вправ з фарбами, пен­злем або олівцями. Друге та третє заняття підпо­рядковані меті набуття певного досвіду з теми, ово­лодіння прийомами й технікою малювання. Це вже навчальні заняття ознайомлювального характеру. Четверте — творче заняття, на якому вихованці висловлюють своє ставлення до навколишнього, виражають у малюнку свої почуття.

Л.Шульга рекомендує при ознайомленні дітей з творами ху­дожників «учити слухати картину і бачити му­зику. Розвивати уяву. Учити дивува­тися, захоплюватися, милуватися і пе­редавати свої почуття словами. А через певний час - створювати палітру кож­ної пори року під супровід музики. Ознайомлюючи  дітей з портретом, симетрією обличчя, не­повторністю рис обличчя, учити дітей  розуміти людину, її стан. Передавати характерні риси зов­нішності   близьких   людей у малюнку».

Прогнозовані результати: діти вчаться помі­чати красу навколишнього світу, використовують для зображення різноманітні засоби та матеріали, встановлюють зв'язок між звуками й барвами.

Методичні рекомендації щодо розвитку творчості у дітей середньої групи в зображувальній діяльності 

"Краса живе в очах людини, яка дивиться"  (Латинське прислів'я)

1. Милування красою на заняттях з малювання
Мета:

·    Вчити дітей помічати красу в навколишньому світі.

·    Розвивати естетичну чутність у сприйнятті світу.

·    Вчити відгукуватись на красиве емоціями і почут­тями, дивуватись, захоплюватись, милуватись.

·    Розвивати здатність до естетичної оцінки.

·    Викликати бажання спілкуватися з красою, насолоджуватись процесом створювання краси.

Використовується:

·    при сприйнятті природи;

·    при розгляданні натури;

·    при сприйнятті живопису;

·    при зустрічі з декоративно-ужитковим мистецтвом;

·    при ознайомленні і спілкуванні з художнім матеріалом;

·    при сприйнятті кольору;

·    при розгляданні малюнків.

2. Ознайомлення з художнім матеріалом
Мета:  

·    Познайомити дітей з особливостями художнього матеріалу: з чого виготовлені, з яких частин складаються, чим відрізняються тощо.

·    Одушевити предмети, з якими працює художник.

·    Встановити відношення між художнім матеріалом і оточую­чим світом.

·    Познайомити з технікою малювання.

·    Оволодіти культурою відносин із художнім матеріалом.

·    Розвивати уяву в процесі спілкування з художнім матеріалом.

Тематика занять:

·    Світ художника.

·    У гостях у пастелі.

·    Народження  вуголька

3. Ознайомлення з кольором
Мета:

·    Ознайомити дітей з розмаїттям кольорів у навколишньому світі.

·    Дати  інформацію  про  сполучення  основних  і складених кольорів.

·     Навчити дітей відчувати характер кожного кольору, визна­чити зв'язок між кольором і запахом, температурою, звуками, настроєм, смаком.

·     Учити дітей знаходити предмети певного кольору у навко­лишньому світі.

Тематика занять:

·    Букет фарб.

·    Народження рожевої фарби.

·    Зустріч синьої і білої фарб.

·    Зимовий килим (сріблястий колір).

·    Ознайомлення із салатним кольором.

4. Ознайомлення з зображувальним мистецтвом
Мета:

·    Розвивати здатність відчувати красу у мистецтві.

·    Познайомити дітей з мистецтвом живопису та його жанрами: пейзажем, натюрмортом.

·    Познайомити дітей з декоративно-ужитковим мистецтвом: з народною іграшкою Опішні, димківською іграшкою.

·    Оволодіти культурою споглядання, милування творами мис­тецтва.

·    Розвивати чуттєве сприйняття мистецтва.

·    Вчити емоційно відгукуватись на красу мистецтва.

Тематика занять:

·    Про що розповів пейзаж.

·    Чудова іграшка (Опішня).

·    Ознайомлення з натюрмортом.    .

·    зустріч з димківською іграшкою.

5. Використання елементів психогімнастики на заняттях
Мета:

·    Створити умови і допомогти дитині увійти в художній образ.

·    Вчити передавати ознаки, особливості образу діями, рухами, емоціями, мімікою.

·    Виховувати здатність відчувати образ.

·    Розвивати творчість у самовираженні.

·    Встановлювати зв'язок між собою і образами оточуючого світу.

Перелік вправ:

·    Смачне яблуко.

·    Я - дерево.

·    Я - їжачок.

·    Я - птах.   '

·    Кімнатна тварина.

·    Я - зайчик.

·    Я - сніжинка.

·    Я-пролісок.

Основна діяльність дитини - гра. В грі дитина здатна пере­творитись в будь-який персонаж казки і відобразити його харак­терні особливості. Можливості перетворювання можна викорис­товувати на заняттях з малювання як вправи з психогімнастики

6. Імпровізовані казки, фантазування на заняттях із малювання

Мета:

·    Зацікавити дітей художнім матеріалом, об'єктом та процесом малювання.

·    Оживити навколишній світ і допомогти дітям гли­боко відчути і пізнати його предмети і явища.

·    Розвивати емоційну чуйність, асоціативно-образне мислення і уяву.

·    Виховувати у дітей впевненість у собі.

·    Розвивати виразність мовлення.

Використовується:

·    при ознайомленні з художнім матеріалом;

·    при ознайомленні з кольором;

·    під час спілкування з художнім матеріалом;

·    під час малювання;

·    при розгляданні малюнка;

·    під час спостерігання за об'єктом малювання;

·    під час слухання музичного твору.

7. Використання музики на заняттях із малювання

Мета:

·    Поглибити чуттєве сприйняття краси у світі.

·    Показати дітям гармонію звуків і кольорів у природі.

·    Розвивати асоціативно-образне мислення.

·    Створити емоційний настрій на занятті.

Використовується:

·    при фантазуванні;

·    у психогімнастиці;

·    у вправах на розвиток уяви;

·    у сенсомоторних вправах для руки;

·    при малюванні.

8. Сенсомоторні вправи для підготовки руки дитини до малювання

Мета:

·    Вчити дітей правильно тримати олівець і пензлик.

·    Координувати рухи руки, необхідні для малювання.

·    Розвивати дрібні м'язи руки.

·    Досягнути вільного, легкого, точного руху руки.

Перелік вправ:

·    Пензлик вітається.

·    Пензлик танцює.

·    Пальчик стрибає.

·    Пензлик на прогулянці.

·    Олівець малює у повітрі

9. Вправи зі словом на заняттях із малювання

Мета:  

·    Познайомити дітей із словами, якими користується художник.

·    Вчити використовувати різну силу голосу.

·    Вчити дітей грамотно і правильно промовляти нові слова.

·    Збагачувати  емоційну  насиченість  у промовлянні нового слова з відтінками різного настрою.

·    Розвивати почуття ритму і мелодійності у промовлянні слова.

Перелік вправ:

·    Шепотіння слова.

·    Прокричи слово.

·    Слово стрибає.

·    Слово співає.

·    Сумне слово.

·    Здивоване слово

Цікавими є поради Людмили Шульги щодо створення  умов щодо розвитку творчості у дітей середнього дошкільного віку

·    «якщо» для розвитку творчості:

1.Якщо Ви вмієте любити себе як унікальну частинку великої Природи,  Ви навчите цьому дітей. Дитина, не спроможна себе любити, не може залишатись щирою. Без щирості неможлива творча свідомість.

Пам'ятайте:

"Наскільки приємною може бути людина, коли вона вміє бути сама собою". (Платон)

2.    Якщо Ви поважаєте і любите оточуючих, Ви навчите цьому ді­тей.

Пам'ятайте: Повага передбачає відсутність насильства. В ній мається на увазі бажання, щоб інша людина росла і розвива­лася такою, якою її визначила природа. Повага - це здат­ність усвідомлювати унікальну індивідуальність людини. Любов - акт давання: віддати свою радість, свій інтерес, свої розуміння, знання, почуття.

3.      Якщо Ви звертаєте увагу на достойності дитини і вірите в її можливості - Ви навчите її вірити в себе і отримувати, перемогу.

Пам'ятайте про першу формулу освіти "Ти все зможеш!"

4.     Якщо Ви вмієте авансом дарувати похвалу і небайдужі до творчості дитини - в неї більше шансів відбутися.

Пам'ятайте: "Таланти виховуються заохоченнями" (В.Оствальд)

5.     Якщо Ви порівнюєте одну дитину з іншою, Ви блокуєте можливість розуміти і приймати іншу.

Пам'ятайте: Порівнювати дитину можливо тільки з нею са­мою - сьогоднішню із вчорашньою.

6.     Якщо Ви допоможете дітям відчути глибину сприймання, побачити навіть у маленькому предметі великий світ, навчите дивитись і бачити, слухати і чути., розуміти, відчувати і люби­ти - Ви подаруєте їм радість високої культури.  
Пам'ятайте:  Високій культурі неможливо навчити, її треба увібрати в себе. Вона не тільки в логіці, вона в почуттях.
7.  Якщо Ви пропонуєте дитині свободу і вчите нею користуватися – Ви підтримуєте в дитині енергії розвитку, пізнання і творчості.
Пам'ятайте: Заборона для дитини - гальма, які зупиняють дії всіх цих енергій.
8.     Якщо Ви разом з дитиною шукаєте рішення, а не перевіряєте, чи правильно вона намалювала, - Ви розвиваєте можливість творчого бачення і не засмічуєте сприйняття стереотипами.
Пам'ятайте:  Немає правильних і неправильних малюнків і фантазій! Дитина не помиляється, вона шукає свій шлях. Дуже велика небезпека для творчості - штамп.
9.       Якщо Ви чекаєте в малюнку відображення не того, що бачить дитина, а як вона бачить і як відчуває - Ви підтримуєте дитячу геніальність.
Пам'ятайте: Дитина живе на іншому рівні - фізичному й емоційному і відчувати як доросла людина - не може.
10.     Якщо для Вас важливо те, як Ви відкрили, аніж те, що Ви відкрили, Ви вчите дітей одержувати задоволення від пізнання.
Пам'ятайте: Знання приходять тоді, коли Ви розумієте, як Ви зрозуміли. І Вам цікаво розуміти.
11.     Якщо Ви не поспішаєте в спілкуванні з дітьми - Ви вилучаєте байдужість.
Пам'ятайте: В спілкуванні з прекрасним мовчанням можна сказати більше, ніж словами.
12.  Якщо діти працюють з цікавістю, вони застраховані від примушеної діяльності. Примушення для дитини завжди стрес, при якому організм знаходиться в постійному напруженні.
Пам'ятайте: Щоб захопити дітей, треба спочатку захопитись самі.
13.     Якщо Вам не подобається малюнок дитини, не поспішайте
давати негативну оцінку. Невизнаний малюнок замикає особистість маленького художника.
Пам'ятайте: Праця душі дитини заслуговує визнання. По­хваліть авансом і спробуйте подивитись на малюнок очима дитини.
14.     Якщо Ви радієте творчим успіхам дітей, Ви вчите їх радіти
чужим перемогам.    
Пам'ятайте: Східна мудрість наголошує: "Поспішайте    захо­плюватись людиною, інакше ви пропустите радість".З повагою, Л.Шульга

Інноваційні технології

З метою реалізації завдань Базової програми "Я у світі", "Впевнений старт" педагогічний колектив працює за напрямами: гуманітарним та художньо-естетичним.Педагоги забезпечують всебічний розвиток дошкільників відповідно до їх задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб.

     Розвиток системи освіти вимагає впровадження  нових методів навчання і виховання дітей. Для створення сучасного інноваційного простору педагогічний колектив втілює в практичну діяльність такі інноваційні технології:

-- ТРВЗ ( теорія розв"язання винахідницьких завдань ), що розвиває у дітей творчі задатки,

креативність, вміння знайти вихід в нестандартній ситуації, сприяє розвитку інтелектуального потенціалу, логічного мислення;

-- художньо-мовленнєва діяльність  -- це навчання дітей мовлення, розповідання, розвиток комунікативних здібностей засобами художнього слова;

-- розвиток зв"язного мовлення за творами О.А.Захаренка, В.Сухомлинського, що сприяє розвитку у дітей соціально-моральної позиції щодо себе, природи і суспільства; формування внутрішнього світу свого "Я";

-- розвиток зв"язного мовлення засобами театралізованої діяльності, тобто вправляння дітей в монологічному та діалогічному мовленні, оволодіння мовними та емоційними засобами виразності, поповнення та активізація пасивного словникового запасу, розвиток інтелекту. 

ПІСОЧНА ТЕРАПІЯ

Відомий американський педагог С. Куломзіна зазначає, що Пісочниця не тільки розвиває творчий потенціал дитини, активізує просторову уяву, образно-логічне мислення, тренує дрібну моторику руки, але ненав'язливо, поволі налаштовує дітей на осягнення моральних істин добра і зла, будує гармонійний образ світу.
Завдяки чарівним властивостям піску раптом оживають казки, дитина стає безпосереднім учасником і режисером власних творів, а потім бачить результат власної творчості.
Музичний супровід і колірні ефекти є потужним стимулом для розвитку емоційного світу дитини. Крім того, в поєднанні з пальчиковою гімнастикою, драматизацією та мімічними етюдами заняття дозволяє гармонізувати емоційний стан дитини, розвивати всі пізнавальні процеси та сенсомоторні навички.
Моделюючи ситуацію в пісочниці, дитина отримує досвід самостійного вирішення, проявляється його сила Чарівника.

 Принципи побудови програми занять:
 • Програма занять враховує всі сторони розвитку дитини: інтелектуальну, фізичну, емоційну і соціальну.
• Заняття проводяться в ігровій формі з урахуванням психофізіологічних особливостей дітей раннього віку та дошкільного віку.
• Для попередження інтелектуальної та фізичної стомлюваності в ході занять відбувається часта зміна видів діяльності.
• Активно використовуються музично-рухові вправи.

Наші заняття спрямовані на:
• Сенсорний розвиток (розвиток сприйняття: кольору, форми, величини).
• Розвиток мовлення (формування мовного висловлювання, підготовка органів мови і слуху дитини до сприйняття правильного звуку і правильної артикуляції).
• Розвиток мислення, уваги, пам'яті, уяви. 
• Розвиток дрібної моторики.
• Естетичне виховання.
• Розвиток емоційної сфери.
• Розвиток творчих здібностей.
• Соціальний розвиток (навички спілкування).

      Пісочна анімація дозволяє перетворити гру дитини в захоплюючий процес, відкрити власні можливості. Це заняття дарує дитині незабутні хвилини польоту фантазії та уяви. Заняття розвивають дрібну моторику, посидючість, пам’ять, образне і послідовне мислення,Розкриває творчий потенціал дитини.

«Я не боюся ще і ще раз повторити: турбота про здоров’я – це найважливіша праця вихователя. Від життєрадісності, бадьорості дітей залежить їхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра в свої сили.» В.О.Сухомлинський Формування культури здоров ’я особистості – нагальна проблема сучасної психоло го – педагогічної науки і практики. Саме здоров’я - основа благополуччя, розквіту нації, джерело щасливого життя . Діти – майбутнє кожної держави, перспектива її економічного, соціального та духовного розвитку. Проблема збереження здоров ’я дітей в усьому світі стає дедалі актуальнішою. Питання збереження та зміцнення здоров ’я дитини належать до стратегічних завда нь суспільства. Дані свідчать, що протягом навчання збільшуються відхилення у стані здоров ’я дітей, зростає кількість хронічних захворювань, погіршуються показники фізіологічного та психічного розвитку дітей та підлітків. Серед неповнолітніх поширені шкідливі звички, тютюнопаління, вживання алкоголю, зростає захворюваність на наркоманію та ВІЛ – інфекцію. Недостатня увага приділяється питанням ст ворення умов для збереження та зміцнення здоров ’я дітей під час освітньо – виховного процесу, недостатньо враховується вплив екології довкілля на здоров ’я дітей. Особливе занепокоєння викликає погіршення стану здоров’я дітей дошкільного віку, оскільки у цей віковий період закладається фундамент майбутнього фізичного стану людини та основних рис її особистості . Окреслені проблеми вимагають від освітян пошуку нових соціальних і педагогічних підходів, які б сприяли збереженню та зміцненню здоров ’я дітей, формували у них навички здорового способу життя . Адже формування ціннісного ставлення дітей до власного здоров ’я - одне із важливих завдань, поставлених Базовою програмою перед дошкільною освітою. Воно нове для педагогів, тому що нині ми маємо дбати не лише про зовнішній оздоровчий вплив , а й навчити дитину розуміти свій організм і свідомо сприяти його функціонуванню. Здоров’язбережувальна і здоров ’яформувальна спрямованість освітнього процесу – важлива вимога Базової програми і самого сучасного життя з його згубним впливом на організм людини. Обсяг пізнавальної інформації, яку отримують малюки в дошкільному дитинстві, постійно зростає. Відповідно зростає і розумове навантаження. А це нерідко призводить до перевтоми, що негативно позначаєтьс я на стані здоров ’я дітей. Одне з головних завдань дошкільного закладу – така організація освітнього процесу, за якої не лише зберігатиметься вис окий рівень розумової працездатності вихо ванців, а й зміцнюватиметься їхнє здоров’я. Базова програма приділяє особливу увагу впровадженню в освітній процес здоров ’язберігаючих технологій, що дають змогу проводити оздоровлення в цікавих різноманітних формах, забезпечують фізичне, соціально – емоційне, духовне, інтелектуальне благополуччя малюків. В умовах дошкільного закладу вихователі можуть впроваджувати різноманітні оздоровчі та профілактичні технології інноваційного та здоров ’язбережувального характеру. Важливо при цьому враховувати індивідуальні особливості вихованців. Для збереження здоро в’я сучасних дошкільників необхідне забезпечення здоров ’язберігаючої спрямованості інноваційних освітніх технологій спільними зусиллями педагогів і медичних працівників. У сучасних умовах доцільно використовувати такі критерії здоров’язберігаючих технологій навчання як: - облік індивідуальних особливостей дітей; - забезпечення мотивації на здоровий спосіб життя; - підвищення рухової активності дошкільнят; - психологічна комфортність для дітей та педагогів; - низький рівень ступінь стомлення дітей. В дошкільних навчальних закладах приділяється велика увага впровадженню здоров’язберігаючих технологій, під якими розуміють: - створення сприятливих умов розвитку, виховання, навчання дитини в дошкільних навчальних закладах (спокійне середовище, яке не пригнічує психічні процеси, відсутність стресових ситуацій, адекватність вимог до дитини, зростання дошкільника у прийнятному, найбільш відповідному його природі темпі); - оптимальну організацію освітнього процесу (відповідно до вікових, статевих, індивідуальн их особливостей та гігієнічних норм); - повноцінний та раціонально організований руховий режим (до 3-х годин для дітей раннього віку, 3 -4 годин для дошкільників молодшого віку, 4 -5 годин для дошкільників старшого віку). Сутність здоров’язберігаючих технолог ій постає в комплексній оцінці умов виховання та навчання, які дозволяють зберігати наявний стан дітей, формувати більш високий рівень їхнього здоров’я, навичок здорового способу життя, здійснювати моніторинг показників індивідуального розвитку. Такі техно логії реалізуються через створення безпечного розвивального середовища, екологічно сприятливого життєвого простору, повноцінного медичного обслуговування, харчування, оптимізації рухового режиму, системного підходу до формування в дітей ціннісного ставлення до власного здоров’я, дотримання гармонійних, доброзичливих взаємин між педагогами та вихованцями, самими дітьми. Інноваційні оздоровчі технології : елементи художньої гімнастики, пальчикова гімнастика, дихальна та звукова гімнастика, гідроаеробіка (в закладах із басейнами), психогімнастика, фітболгімнастика. Профілактично-лікувальні технології: - фітотерапія (полоскання ротової порожнини розчином часнику; вживання відварів, водних настоїв лікарських трав для профілактики захворювань верхніх дихальних шл яхів, сечової системи, шлунково-кишкового тракту, дискинезії; оздоровчі напої та чаї з шипшини; вітамінні коктейлі з ромашки, календули, деревію, спориша; фітомішечки); - аромотерапія, електроаерозольна терапія (розбризкування ефірної олії шипшини, обліпи хи, м’яти, меліси, лаванди); - вітамінотерапія (полівітаміни, аскорбінова кислота, вітамінізація страв). З появою в дошкільних закладах посади практичних психологів з’явилася можливість упровадження оздоровчих технологій терапевтичного спрямування, таких, як арттерапія, піскова терапія, казкотерапія, сміхотерапія, музична терапія, кольоротерапія, ігрова терапія. Терапія означає „лікування”. Але в умовах дошкільного закладу впровадження таких технологій передбачає профілактику різних захворювань, поліпшення психоемоційного стану дошкільнят. Розглянемо деякі оздоровчі технології. Гімнастика пробудження Педагог вмикає уже знайому дітям легку приємну мелодію, яка ненав'язливо входить у свідомість малюків, полегшує їхнє прокидання. На прокидання (повільне, для кожного - індивідуальне) можна дати близько 10 -12 хв. Гімнастику пробудження треба починати лише після того, як усі вже вийшли зі сну. Подушки і ковдри прибирають або складають так, щоб не заважали рухам дітей. Музику вмикають голосніше, але не дуже гучно. Вихователь стає так, щоб його було добре видно всім. Комплекс потрібно виконувати у повільному, спокійному, плавному темпі так, ніби "мажемо полотно пензлем". Триває гімнастика 8 -15 хв із поступовою активізацією життєвого та емоційного тонусу. У дошк ільних закладах, де є така змога, добре поставити відеозапис гімнастики пробудження. Діти стежитимуть за екраном, а педагог у цей час може допомагати комусь індивідуально. Кількість вправ може бути від 4-5 до 8-10. Комплекси гімнастики мають проводитися у театралізованій формі. Для цього обирають гру, наприклад "Сонечко", яку поступово ускладнюють. Але тема залишається та сама: початок нового дня, сонечко сходить, світ оживає... І так по кожному комплексу – їх розвиток і ускладнення у перспективі мають нагадувати захоплюючий фільм, де діють одні й ті самі персонажі, а сюжет постійно змінюється. Таку "ліжкову" гімнастику корисно поєднувати з повітряними загартувальними процедурами, а саме: з вправами на попередження плоскостопості та дихальними вправами. Для цього діти виходять у групову кімнату. Різниця між температурами в спальні та провітреній груповій кімнаті 20 -15 градусів. Діти спочатку в носочках та піжамах, потім босоніж вибігають у групову кімнату. Потім повертаються в спальню, пробігаючи "доріжку здо ров'я" і знову в групу через цю доріжку. До 4-5 разів переходять із спальні в групу. Останній раз діти залишаються у групі і роблять 3 -4 хвилинні дихальні вправи (дві-три по 3-4 рази). Потім заходять у спальню і одягаються. Дихальна гімнастика Дихальна гімнастика покращує розвиток легенів дітей. Дихальні вправи дитина має виконувати вранці та серед дня. В літній час заняття краще проводити на повітрі. Їх також використовують після ранкової гімнастики та після гімнастики пробудження (денний сон) для встанов лення дихання. Півень Стати прямо, ноги нарізно, руки опустити. Підняти руки в сторони, а потім плескати ними по стегнах. Видихаючи, промовляти „Ку-ку-рі-ку”. Повторити 5-6 разів. Летить м’яч Стоячи, руки з м’ячем підняті вгору. Кинути м’яч від грудей вперед. Промовляти видихаючи „у -х-х-х-х”. Повторити 5-6 разів. Гуси летять Повільна ходьба упродовж 1 -2 хвилин. Піднімати руки в сторони – вдих, руки вниз – видих, промовляти „г -у-у-у-у”. Комплекс дихальних вправ "Подорож до лісу" 1."Паротяг". Ход ьба з поперемінними рухами зігнутими в ліктях руками і примовлянням: "чух -чух-чух". Зупинитися, піднятися на носочки, вдихнути через ніс, видихнути "ту -у-у- у". 2."На лужку" - розминка. Руки вгору до сонечка - вдихнути носом, присісти - видихнути через рот. 3."Високі дерева та низькі кущики". Руки вгору, піднятися на носочки -вдихнути; руки вниз, сісти на п'ятки - видихнути. 4."Нюхаємо квітку" - повільний вдих носом і різкий, ривками видих через рот на уявні пелюстки. 5.'Туси полетіли" - повільна ходьба. Вдихнути - руки в різні боки, видихнути - "га - га -а- а". 6."Пугач". Вдихнути носом, видихнути "ух -ух-х". 7."Комарики". Затримати дихання, плескати в долоні, ніби ловити комарів. Хто більше комариків спіймає на одному диханні. 8."Зозуля". Тривалий вдих, видих - "ку-ку-ку". 9."Загубились". Тривалий вдих, видих - "агов-ов-ов!" 10. "Паротяг". Повторити вправу 1. Дихальні вправи Вправа 1. В. п, - основна стійка. Підняти руки вгору, потягнутися, на скільки це можливо, зробити глибокий вдих. Зігнути ноги в колінах, опустити корпус униз і зробити глибокий видих. Вправа 2. В. п. - ноги на ширині плечей, руки на поясі. Нахилитися в лівий - видих. Повернутися у в. п. - вдих. Так само у правий бік. Вправа 3. В. п. - сидячи "по- турецьки", руки на потилиці, груди розпрямлені. Нахилити голову назад і зробити глибокий вдих. Нахилитися вперед - видих. Вправа 4. В. п. - те саме як у вправі 3. Нахилитися в правий бік -видих. Повернутися у в. п. - вдих. Так само у лівий бік. Оздоровчо-розвиваючі хвилинки Різноманітні оздоровчо -розвиваючі хвилинки, що входять до системи фізкультурно—оздоровчих заходів, широко використовуються педагогами під час різних занять, заходів і в повсякденній роботі. Під час оздоровчо-розвиваючих хвилинок проводяться: -вправи з спортивними елементами; -малорухливі ігри; -вправи для розвитку легень; - г імнастика для очей; - г імнастика для м'язів обличчя ; -шишковий масаж; -каштановий масаж; -жолудевий масаж; -кукурудзяний масаж; -щіточковий масаж; - горіховий масаж; -масаж вушних раковин; -вправи для очей; -міні –дискотека ; -пантоміма; -кольорорелаксація ; -релаксація; -медитації; -мудри. Стимулювальна гімнастика Ці вправи стимулюють психоемоційний стан організму та забезпечують його готовність до розумової ді яльності. • Вправляння в підтягуванні. • Вправи для м'язів шиї - нахили, повороти голови. • Вправляння в зміні положення тіла (нахили тулуба вперед забезпечують посилений приплив крові до голови). • Віброгімнастика за А. Мишуліним рекомендується для стимулювання розумової діяльності. Різке опускання на п'яти з положення стоячи навшпиньки. Виконуючи ці вправи 4-5 разів, нормалізується тонус кров'яних судин головного мозку. • Самомасаж потилиці сприяє кровообігу в судинах головного мозку та поліпшує стан нервових центр ів. Погладжувати, а потім розім'яти м'язи шиї та потилиці кінчиками 1 -4 пальців обох рук, а також великого пальця, що масажує нижню частину шиї. Імунна гімнастика 1. Одну руку кладуть на лоб, другу на поти лицю. Потримати 1 хв. 2. Пощипати край вуха, зверху вн из – тричі. 3. Легке погладжування за вухами по лінії шийних лімфовузлів – тричі. 4. Дихання через одну носову порожнину поперемінно – тричі. 5. Права долоня торкається лівого стегна, ліва – правого (маршируємо) – 8 разів. 6. Лікоть правої/лівої руки торкається про тилежного стегна – 8 разів. 7. «Витрушуємо пилюку з-під колін» обома руками — 30 с. 8. Пощипуємо ахіллесове сухожилля – 30 с. 9. «Надягаємо панчохи» – по передньо - задній поверхні – тричі, по бокових поверхнях – тричі. 10.«Надягаємо довгі рукавички» – по передньо-задній поверхні – тричі, по бокових поверхнях – тричі. Для виконання цієї гімнастики потрібно 12 -15 хв. Доцільно виконувати вдома перед і після сну, а в ДНЗ – до ігор-занять. Сміхотерапія Наука про сміх – гіотологія – стверджує, що сміх позитивно впливає на фізичний розвиток дітей. Сьогодні сміхотерапія практикується в усьому світі. Виявляється ,що сміх буває веселим і отруйним, радісним і сумним, розумним і недоречним, іронічним і щирим, цинічним і сором’язливим. І не кожен сміх позитивно впливає на наше здоров’я. Окрім того, сміх важливий спосіб дихання, сприяє зниженню частоти ритму серця, нормалізує артеріальний тиск, сприяє виробленню життєва необхідних гормонів радості. Сміх рівнозначний прогулянці по лісу чи кисневому кок тейлю. Щоб діти росли здоровими ,веселими, слід впроваджувати в освітньо з виховний процес „хвилинки – смішинки”, розваги, гуморини, що викликають позитивні емоції. Елементи сміхотерапії корисно використовувати під час проведення фізкультхвилинок, на перер вах між заняттями. Педагогічним колективом нашого дошкільного закладу запроваджено низку системних заходів спрямованих на збереження здоров ’я вихованців. Поряд із традиційними технологіями фізкультурно – оздоровчої роботи ми використовуємо інноваційні технології , вивчаємо та впроваджуємо у практику роботи найкращий досвід педагогів України. Ми визначили пріоритетні напрями виховання дошкільників у нашому дошкільному закладі: · вчити дітей дбати про власне здоров ’я; · розвивати потребу в щоденній рухові й діяльності; · розвивати фізичні якості, формувати навички володіння рухами та руховими діями; · підтримувати у дітей інтерес до різних видів спорту, занять фізкультурою, туризмом; · забезпечувати взаємодію педагогів, медичних працівників та батьків у питаннях зміцнення психічного, фізичного здоров ’я дітей та формування у них здорового способу життя. У нашому дошкільному закладі створено необхідну матеріально – технічну базу для фізичного виховання дітей: обладнано спортивну залу, спортивний майданчик необх ідним спортивним інвентарем, в групах створені спортивні куточки з нетрадиційним фізкультурним обладнанням. Сольова підлога. У пошуках модернізації системи оздоровлення дітей колектив закладу поглиблено працює над створенням сприятливих умов для зміцнення здоров ’я дітей. Інноваційною здоров’язберігаючою технологією в закладі є сольова кімната зі штучним кліматом. Сольова підлога облаштована в окремій кімнаті . Половина цієї кімнати засипана йодованою сіллю, з використанням якої діти виконують спеціальні вправи під керівництвом сестри медичної з відома дитячого лікаря. Йодована сіль в закладі використовується в комплексі: організована кімната з сольовою кімнатою, у зеленій кімнаті діти займаються сольотерапією за аналогією піскотерапії. Який же ефект від солі? Застосування с олі запобігає хронічним хворобам дихальних шляхів, застудам і недугам щитовидної залози, подразнюючи всі рецептори шкіри та слизові оболонки носа й рота. Сіль має бактерицидні і протизапальні власності. Коли діти ходять босоніж по сольовій підлозі, іде профілактика плоскостопості. Кімнату з сіллю діти відвідують почергово. Щодня після сну протягом десяти днів вони вдихають соляний пил. Потім роблять перерву на 10 діб. Слід роботи перерву, бо оргазм звикає до солі, і еф ект зникає Сольова кімната - це не панацея від усіх хвороб. Соляна кімната – це повноцінна імітація природної соляної печери. Цілющі властивості якої відкрили ще стародавні ченці. Вони направляли хворих із проблемами дихання у соляні печери, де і зцілялис я, вдихаючи чарівний соляний пил Корисний мікроклімат соляної кімнати має оздоровчий ефект, укріплює нервову систему, а також дарує тілу море енергії. Степ - аеробіка Серед багатьох інновацій ми обрали степ – аеробіку, тому що численними дослідженнями вчених установлено що для дитячого організму рухи і рухова діяльність - основа успішного розвитку. Заняття на степ – платформах цілком підходять для дітей різних вікових груп і різного рів ня підготовленості. Виконуючи під музичний супровід різні варіанти кроків на степ - платформах, швидкі переходи, часто змінюючи при цьому ритм і напрямок рухів, діти отримують навантаження відповідне біговому тренуванню. З 2011 року ми почали використо вувати на заняттях з фізичної культури степ-платформи виготовлені батьками вихованців, для виконання дітьми загально розвиваючих вправ. В даний час ми широко застосовуємо степ -платформи під час індивідуальної роботи, ранкової гімнастики, самостійної рухової активності дітей, гурткової роботи, як степ – розваги, для показових виступів дітей на святах, як частину фізкультурного заняття і звичайно на заняттях зі степ – аеробіки. Один комплекс степ – аеробіки як повного заняття виконується дітьми впродовж 2 місяців, деякі вправи ускладнюються, видозмінюються. Для поліпшення фізичних показників здоров'я і розвитку фізичної витривалості . рухових якостей у дітей дошкільного віку була розроблена серія занять з степ - аеробіки для дітей старшої групи . . Навіть найпростіші рухи дають поживу дитячій фантазії, розвивають творчість, психічну активність дитини. Використання прийомів імітації та наслідування, образних порівнянь відповідає психологічним особливостям дошкільнят, полегшує процес запам'ятовування, осво єння вправ, підвищує емоційний фон заняття, сприяє розвитку мислення, уяви, творчих здібностей, пізнавальної активності, морального розвитку особистості. Переконані, що з аняття степ – аеробікою – важливий фактор формування особистості дошкільника. Ефективна співпраця педагогів з батьками сприяє встановленню пріоритетних інтересів та особистісних потреб кожної дитини. Батьки активно включаються у спільне виконання індивідуальних програм оздоровлення дітей. Вони ознайомлюються з різними формами оздоровчої роботи, що проводять педагоги нашого закладу і продовжують цю роботу вдома. Ми постійно включаємо виступи зі степ – аеробіки у програми свят і розваг ,на які запрошуємо батьків наших вихованців і завжди отримуємо схвальні відгуки. Сьогодні у багатьох сім’ях наших вихованців з’явились степ – платформи для всіх членів родини. Ефективність запропонованої методики оцінювалася за допомогою порівняння показників фізичного та психічного розвитку та фізичної підготовленості, а також даних про динаміку захворюв аності дітей старшої групи. Результати педагогічних спостережень показали, що заняття на основі степ - аеробіки сприяють формуванню у дітей стійкого інтересу до процесу виконання фізичних вправ. Використання степ - платформи дозволяю сформувати у дітей стійкий інтерес до занять фізичною культурою, своїм досягненням, що є одним з найважливіших умов формування мотивації здорового способу життя Вивчення даних про динаміку захворюваності показала, що захворюваність дітей старшої групи на початок року стан овила 0,5% н даний момент 0,2%. Зниження рівня захворюваності в даній групі, мабуть, можна пояснити тим, що заняття степ - аеробікою надаючи тренуючий вплив на організм дитини, сприяють розширенню адаптаційних можливостей дітей не тільки до фізичних навантажень, але і до впливів зовнішнього середовища. Отже у комплексі з іншими за гартовуючими і зміцнюючими заходами використання степ - платформи дає хороший результат . Зорова гімнастика Для підвищення ефективності навчально -пізнавального процесу використовуємо сенсорно - координаторні тренажі за методикою російського вченого, лікаря, педагога - новатора Базарного В.Ф., який більше 30 -ти років присвятив зміцненню здо ров’я підростаючого покоління шляхом використання простих здоров ’язберігаючих технологій. Ми створили прості тренажери і застосовуємо їх в роботі з дітьми. Усі режими спричиняють постійну рухову активність зорового аналізатора та самої дитини. Їхні особливості: - всі вправи виконуються в позі вільного стояння; - кожна вправа базується на зорово – пошукових стимулах - у процесі такого пошуку діти здійснюють рухи головою, очима та тулубом; Діти починають живо фіксувати за командою погляд на відповідному кольорі (можна цифрі, картинці і т.п.). Термін тренажу—1,5-2хв. Найголовніше тут те, що діти здійснюють десятки пошукових рухів очима, головою, тулубом, а це підвищує працездатність дітей і знижує втому. Даний тренаж впливає благотворно і на ро звиток зорово-моторної реакції, швидкості орієнтації в просторі і реакції на екстренні ситуації в житті. Ді ти стають зіркими, уважними, і про них уже не скажеш , що вони не бачать далі свого носа. Вправи з сигнальними мітками Казкотерапія „Цілющі” властивості казки покладено в основу цілого напряму сучасної психотерапії – казкотерапії Мета казкотерапії – допомогти людині поба чити на так реальний світ, як те враження, яке він на них справляє, тобто свій внутрішній стан. Рухи в будь – якій формі завжди виступають як засіб оздоровлення. Пропонуємо застосування казкотерапії у поєднанні з іншими традиційними і нетрадиційними мет одами у процесі оздоровлення дітей дошкільного віку. Під час казкотерапії підвищується емоційний тонус у дітей, покращується настрій, з’являється почуття радості та задоволення. Фізичні вправи при правильному психолого - педагогічному підході є потужним оп тимізуючим чинником, а також засобом оздоровлення і всебічного гармонійного розвитку дитини. Слід відмітити ефективність виконання фізичних вправ з використанням фольклорних творів. Науково доведено, що фольклор є одним із найвпливовіших засобів урізноманітнення процесу фізичного виховання шляхом знаходження нових форм розвитку творчо -рухової ініціативи дітей. Для того, щоб включити до процесу фізичного виховання дітей фольклор, існують такі вимоги: - діти повинні добре знати запропонований фолькл орний матеріал. Він повинен відповідати їх віковим особливостям; - для раціональної організації рухової активності дітей потрібна часта зміна вправ при багаторазовому повторенні рухів; - яскраве й образне виконання дітьми рухів; - педагог повинен врахов увати розвивальний характер навчального матеріалу, його національний колорит ; - моторна щільність фізкультурних занять, а також ранкових гімнастик, побудованих на фольклорному матеріалі, може досягти до 80 %. Наприклад, завдяки вправі «Колобок» діти уявляють образ того або іншого персонажа і намагаються якнайкраще, виразніше передати його. Образ також допомагає якісно виконувати основні рухи ( наприклад: «вродлива лисиця» - ходьба з гордою поставою) Казкотерапія – досить давній психолого - педагогічний метод. Свої знання про світ, філософію життя передавали люди з вуст у вуста, записували, засвоювали їх. У казкотерапевтичному процесі сьогодні використовують 5 видів казок: 1. Художні. 2. Дидактичні. 3. Медитативні. 4. Психотерапевтичні. 5.Психокорекційні, які конструюються відповідно до актуальної ситуації Досить актуальними сьогодні є такі методи і прийоми, які сприяють максимальній активності всіх сенсорних каналів сприйняття ( зір, слух, дотик, нюх) і переробці отриманої інформації. Саме таким вимогам відповідає методика роботи з корекційними м’ячами, або фітболами . Це м’ячі різної пружності, величини, ваги які використовують сьогодні як у спорті, так і у педагогіці та медицині. М’яч має певні властивості, використовують в оздоровчи х, корекційних і дидактичних цілях. Це його величина, колір, запах, а також особлива пружність. Спільна робота рухового, вестибулярного, зорового і тактильного аналізаторів, які включаються під час виконання вправ з м’ячем, підсилює ефект занять. М’ячі можуть бути не тільки різної величини, а й кольору. Адже відомо, що кольори по – різному впливають на психічний стан і фізіологічні функції організму людини. Теплий колір підвищує активність, збуджує ЦНС. Такі м’ячі вибирають діти з холеричними рисами. (червоний, жовтогарячий) Холодний колір (синій, фіолетовий) обирають флегматичні діти, спокійні. Жовтий і зелений сприяє прояву витривалості. Отже завдяки кольорам можна регулювати психоемоційний стан дитини.

Колобок та його друзі

Старша группа

 Заняття сюжетно – ігрове, з елементами казкотерапії.

(Герої лісові: заєць, вовк, ведмідь та лисиця діти з 1 класу, або дорослі)

Мета: Удосконалювати вміння дітей стрибати на стрибунцях, тримаючи рівновагу. Зміцнювати м’язи спини та живота під час нахилів в грі «Вижени м’яч» Розвивати швидкість, кмітливість, окомір під час гри «М’яч в трубу» Розвивати швидкість під час бігу в грі «Колобок» Закріпити різні властивості м’ячів: гумовий, пластиковий, тканинний. Виховувати дружелюбність, бажання прийти на допомогу. Викликати зацікавленість та емоційний настрій дітей з самого початку заняття.

Обладнання: Колобок та різні за в еличиною, матеріалом, кольором м’ячі ( із тканини, з гуми, з пластика ). Лісові герої з казки «Колобок», ялинки, доріжка.

                                                                                     Хід заняття                                                                                      - Відгадайте з якої це казки? Не їж мене лисичко, я тобі пісеньку заспіваю. – Ану, заспівай! (заспівав) Ну й гарна в тебе пісенька, от тільки я недочуваю трохи. А ти сядь мені на язик і ще раз заспівай, щоб я краще чула! (діти відгадують) - Всі знаємо чим закінчилася ця казочка? А ми зараз цю казку перекрутимо і разом допоможемо Колобку. Допоможемо? - Колобок сидить у діда і баби на підвіконні, хоче втекти. 1. Вправа для шиї. В. п.- о. с. руки на поясі.1 -4 – нахил шиї вліво-вправо (повт.6 ) - Подивився чи дуже високо стрибати з вікна. 1 -4 - голову вгору підняти – вниз. - Потім подивився, чи не дивиться баба. 1 -4 – повороти голови вліво-вправо. - Стрибнув і втік, котиться по доріжці в ліс…. 2. Масаж стопи (на нервові крапки на стопі, які відповідають за внутрішні органи, щоб краще працювали) (ходьба по масажних килимках, боком по дерев’яних округлих палицях, дерев ’яних щаблях драбини та товстій мотузці) 3. Зустрівся йому, хто по дорозі спочатку? (заєць) Так! Але ми вирішили казочку перекрутити. І зустрілися йому різні м’ячики за розміром та за матеріалом. М’ячики знають казочку, тому вирішили своєму другові Колобку допомогти. От і покотився м’яч «Стрибунець», в нього і вуха, як у Зайця. А коли він Зайцю пісню заспівав, той вирішив його скуштувати, а він гумовий – не смачний. Заєць і не став його їсти, втік в ліс. - Пограємо з гумовим м’ячем в естафету. Ділимося на 2 команди: Колобки та Зайці. (проводиться естафета – стрибки на великих м’ячах ) 4. – Далі вирішив допомогти менший гумовий м’яч, а так, як він малий, то попросив на допомогу своїх братиків таких же. От він котиться і зустрівся йому Вовк. Він теж заспівав пісню йому і тіл ьки Вовк захотів скуштувати його, як вискочили братики м’яча, у Вовка очі розбіглися, він доганяв - доганяв і в дерево лобом, як стукнеться, що в очах зірочки з’явилися, що більше не було бажання їсти Колобка. Гра з усіма м’ячами «Вижени м’яч» діти ділят ься на 2 ті ж команди 5. Потім пішов на допомогу м’яч з пластику, взявши собі друзів на допомогу. - Хто далі зустрівся Колобку? (Ведмідь) Йому також не сподобався на смак м’яч з пластику. Гра «М’яч в трубу » (ставиться драбинка, одна сторона труби картонної кладеться на неї, м’ячі на всіх дітей ) Правила: кожен кидає м’яч в трубу і ловить швиденько з іншого боку труби свій м’ячик. 6. – Залишився м’яч з чого? (з тканини) - Ой, чи зможеш ти м’ячику допомогти Колобку впоратися з хитрою Лисицею? (він каже, що так) Заспівав і він Лисиці, та тільки Лисиця захотіла посмакувати його а він в роті застряг на зубах, та не смачний. Захотіла вона його виплюнути, а він ніяк – не відчіпляється. Злякалася Лиска, та давай тікати. Гра « Гарячий колобок». Діти стають в коло, передають м’яч по колу швидко, бо він «гарячий». На кому музика зупиниться той виходить з кола. Гра «Торбинка – веселинка » .Кожний з дітей дістає з торбинки смішну річ і надягає на себе. А коли всі вже діти одягнені, танцюють пар ами по всій залі. 7. Колобок: - Дякую вам друзі м’ячики та дітки, якби не ви, мене б досі вже не було. З вами так весело. Я хочу з вами пограти, можна? Гра «Колобок» Діти утворюють коло, вимовляють: «Колобок – Колобок, ой гарячий Колобок» а дві дитини між якими дорослий поклав колобка, стають обличчям один до одного, після закінчення слів, біжать в різні сторони, хто перший ухватить колобка, той виграв.(повт.3 -4) (Колобок прощається з дітьми та м’ячиками )На закінчення заняття всі крокують по колу (35 сек) У повсякденному житті малят варто використовувати якнайбільше оздоровчих технологій, адже вони переважно прості у використанні, дають вихованцям велике задоволення, а головне – мають ефективний комплексний вплив на формування їхнього здоров ’я. Здоров’ятворчі та здоров’язбережувальні технології можна використовувати у різних організаційних формах роботи, у повсякденні, інтегруючи їх у різні види діяльності дітей.